Шарівський замок

    Кожному з дитинства знайомий "Пряниковий будиночок" із казки братів Грімм про Гензель і Гретель. А ось про існування "Цукрового замку" підозрюють не всі! Але він цілком реальний. І більш того, не за тридев'ять земель, а зовсім поруч – у Харківській області. Офіційна назва палацу – Шарівський або палац Кеніга. Але місцеві називають його "цукровим замком", і, треба сказати, ця назва дуже личить високому білокам’яному палацу з шестикутними башточками.
    Шарівський палац із першого погляду навіває думки про часи короля Артура. Здається, одразу за високими воротами відкриється вид на велику арену, де лицарі б'ються за серце прекрасної дами. А дама ця, без сумніву, мешкає в одній із "іграшкових" башточок, і вечорами сумно махає хустинкою з вікна.

Легенда Шарівського палацу: цукрова гірка і зимові квіти
    Думки про принцесу, заточену у башті, виникають аж ніяк не на порожньому місці: цей замок просякнутий любов'ю. У народі існує легенда, що останній власник замку – старший син Кеніга, теж Леопольд, закохався в місцеву дівчину, але почуття його не знайшли взаємності. Домовленостями або силою, через деякий час хлопцю вдалося таки одружитися з красунею, проте полюбити чоловіка по-справжньому дівчина так і не змогла. І щоб хоч якось розрадити її, Леопольд-молодший намагався догоджати коханій у всьому. Взимку в оранжереї квітли небувалої краси диковинні рослини, а влітку дівчина каталася на санках з... високої цукрової гірки.

В гостях у магната Кеніга
    Замок Кеніга дійсно виглядає, немов зійшовши зі сторінок казки. І гарний він не тільки зовні, а й усередині. Величезні зали з високими стелями і вікнами на всю висоту стін перенесуть вас в атмосферу XIX ст. – у часи, коли під цими склепіннями гриміла музика і проводилися галасливі і веселі бали.
    Головна й, мабуть, унікальна особливість Шарівського замку – це те, що всередині нього немає жодних виставок і експозицій. Ви не побачите тут ані старовинних меблів за огорожею, ані вітрин із експонатами. Дух замку "живе" не на полицях під склом, а у стінах – у ліпнині, що збереглася, у старовинних карнизах, високих дерев'яних віконних рамах, гвинтових драбинах, витіюватих дверних ручках…
    Але не дивлячись на те, що здається, замок можна обійти за півгодини, багато відвідувачів проводять на території Шарівського палацу цілий день. Тут є і де погуляти, і що оглянути, і чим зайнятися. І щоб ви не залишили поза увагою нічого важливого, ми склали

Список must do у Шарівському замку, або 9 локацій, які варто подивитися:
    1. Уважно огляньте триповерхові оборонні вежі. Їх наказав звести власник замку – цукрозаводчик Леопольд Кеніг. Саме завдяки його професії, до речі, палац називають "цукровим", а зовсім не за білі стіни!
    2. Загляньте до кабінету хазяїна. Тільки тут збереглися меблі та навіть частково – бібліотека.
    3. Підніміть голову! Стеля замку прикрашена дивовижними картинами і ліпниною.
    4. Завітайте на другий поверх замку блакитними гвинтовими сходами – це невелике випробування на хоробрість.
    5. Прогуляйтеся до ставків, а дорогою зробіть фото на незвичайних сходах, які ведуть від головного ґанку до містка. Звідси відкривається вид на весь Шарівський палац!
    6. Обов'язково "запустіть відлуння" – майже в усіх залах височенні стелі, і звук, відбиваючись від склепінь, ще довго висить у повітрі. Тільки виберіть момент, коли залишитеся в залі одні :)
    7. Знайдіть зимовий сад. Ця довга скляна будівля з'явилася за часів СРСР. Але, що важливо, архітектори постаралися, щоб вона максимально гармонійно вписалася у неоготичний стилю палацу. І у них це вийшло!
    8. Пройдіться липовою алеєю. Липи тут унікальні, вирощені за спеціальною технологією: їх гілки ростуть чітко вгору!
    9. На території замку знайдіть Камінь любові. За повір'ям, якщо прикласти до нього руку і загадати бажання, воно дуже скоро виповниться. Спробуйте!
    Насправді ж історія появи цього "Каменя любові" досить трагічна. Вважається, що саме на ньому під час своєї поїздки до моря дружина Кеніга зраджувала йому з коханцем. Але чоловік дізнався про невірність жінки, і як покарання велів привезти камінь до палацу і встановити його у центрі парку. Щоб його дружина кожного разу, прогулюючись алеями, згадувала про свій адюльтер і соромилася.