Недосвідченому туристу може здатися, що це – старовинна мечеть. Однак, крім безпосередньо релігійної споруди, побудованої, між іншим, вже у 21-му столітті, в центрі арабської культури є велика бібліотека, а також товариський персонал, здатний провести пізнавальний екскурс в ісламську культуру. У тому числі і щодо її значення для розвитку одеської культури, адже до заснування Одеси на цьому місці знаходилася турецька фортеця.
У палаці молдавського дворянина Абази, який жив в середині 19-го століття, зараз знаходиться музей східного і західного мистецтва. Він демонструє сплетіння різних культур в Одесі і зацікавлює відвідувача як творами часів класицизму, так і сучасною творчістю. У музеї збережені здебільшого оригінальні інтер'єрні рішення палацу, а також часто проходять тимчасові виставки.
Вулиця, названа на честь засновника міста – іспанського дворянина Хосе де Рібаса, або ж – Йосипа Дерібаса, є по праву центром одеського життя. Вона зачаровує гостей міста і самих одеситів не тільки прекрасною архітектурою, але й величезною кількістю найрізноманітніших розваг. Це і бутики найпрезентабельніших світових брендів, і найдорожчі та популярні ресторани, і, звичайно ж, вуличні музиканти, які створюють неперевершену атмосферу Старого Міста.
Жартівлива площа з пам'ятником у вигляді стільця – це відсилання до знаменитого роману Ільфа і Петрова «Дванадцять Стільців». Найменша з усіх площ світу, вона становить лише 5 квадратних метрів. Посидіти на дванадцятому стільці може кожен бажаючий, ось тільки діамантів в ньому шукати не варто – стілець зроблений з бронзи, а одесити навряд чи дозволять вам псувати гарний жарт, яким, в цьому випадку, є пам'ятник.
Герцог де Рішельє – один з головних архітекторів Одеси, завдяки якому це місто має свій впізнаваний вигляд. Пам'ятник йому відрізняється не тільки відомим кожному ракурсом, що закликає подивитися на Дюка з люка. Це – ще й найперший з декількох сотень пам'ятників Одеси, який пережив уже більше двох століть, і буде стояти стільки часу, скільки буде жити прекрасна портова Одеса.
Потьомкінські сходи носили безліч назв – Рішельєвські, Бульварні, Портові, Кам'яні, а свою нинішню отримали після прем’єри фільму «Броненосець Потьомкін». Пам’ятка стала ключовим елементом міського ансамблю ще в 30-х роках 19-го століття, а до цього сходинки були дерев'яними. Спочатку Потьмкінські сходи мали рівно 200 сходинок, але 8 з них втратили під час реконструкції, тому нижній проліт її став трохи менше, ніж інші.
Одеський морський вокзал, разом з будівлею готелю «Одеса» і пам'ятником «Золоте Дитя» давно став однією з візитівок міста. Адже саме його найкраще видно від пам'ятника Дюку і під час спуску по Потьомкінських сходах. І саме морський вокзал, особливо в минулому, першим зустрічав численних туристів, що прибували в Одесу по морю.
Поєднуючи в собі риси романського і готичного стилю, Кірха Святого Павла була побудована протестантами з німецької та англійської діаспор на початку 19-го століття. На зорі будівництва міста і порту, німців і англійців проживало в Одесі чимало. Зараз в приміщеннях кірхи, крім проповідей протестантської громади міста, регулярно проводяться концерти органної музики у виконанні кращих органістів Одеси і всієї України.
На сайте MD-UKRAINE используются cookie-файлы и другие аналогичные технологии. Если, прочитав это сообщение, вы остаетесь на нашем сайте, это означает, что вы не возражаете против использования этих технологий.
