Костел Пресвятої Трійці (Підгаєцький)

    У місті Підгайці, що на Тернопільщині, ви зустрінете старовинний костел Пресвятої Трійці, який став свідком інтриг, таємниць, війн та досягнення історично важливих угод. Храм і сьогодні є частиною релігійного та культурного життя міста і здатен показати багато цікавого.

Як з’явився та розвивався храм
    Костел Пресвятої Трійці у Підгайцях збудували у 1634 р. за кошт власниці села Софії Гольської.
    При будівництві використовували каміння з попереднього монастиря, зруйнованого під час нападу турків, що стояв на цьому місці. Про наявність елементів зі старого храму свідчить пам’ятна таблиця над сходами, що ведуть до захристії.
    Римо-католицький костел у радянські часи перетворили на склад, а чимало цінностей вивезли, навіть частину кам’яних плит використали для будівництва адміністративних споруд. Храм ледь не зруйнували, проте завдяки Товариству пам’яток архітектури він вцілів, хоч і стояв закритим.

Костел Пресвятої Трійці сьогодні
    Зараз основна будівля храму знаходиться у плачевному стані. Руйнація пришвидшилась, коли 40 років тому вітер зірвав дах зі споруди. Служби, які почали проводити знову з 2006 р., відбуваються у невеликій тимчасовій каплиці у захристії святині. Інші частини храму чекають на відновлення.

Таємнича історія підгаєцького скарбу
    Із храмом пов’язана довга і таємнича історія зниклого скарбу, яка тягнеться ще з 1612 р., коли полковник Стефан Потоцький вирушає на війну до Туреччини і там потрапляє у полон. Його дружина Марія, передбачаючи напад на родинний замок, передає скарби вартістю понад 70 дукатів, на зберігання своїй племінниці Анні Потоцькій та її чоловіку Станіславу Гольському, що жили у Підгайцях.
    Та от Станіслав помирає і замок разом із усім майном переходить до рук його молодшого брата Яна, який заявляє, що скарбу у нього немає. Боротьба за цінності велась більше, ніж 30 років, і вирішувати її довелось Стефану Потоцькому та дружині Яна Гольського – Софії.
    Після того, як Стефан Потоцький повернувся з полону і побачив, що суди нічого не дають, він просто повів свої війська до маєтку Софії й силою змусив її виплатити борги.
    Значна кількість земель та й самі Підгайці перейшли у руки Стефана Потоцького. Село полковник отримав лише після смерті Софії. А сам скарб так і не знайшовся. Вважають, що саме за рахунок цих коштовностей жінка й збудувала місцевий костел та школу.

Головне у святині: на що подивитись?
    Якби ви піднялась на висоту пташиного польоту, то побачили б, що храм зведений у формі хреста. Костел несе у собі чимало архітектурних стилів, вдало поєднаних між собою. Двоярусна вежа збудована у готичному стилі, портал – у стилі ренесансу, а дах – у неоготичному.
    Головний вхід прикрашений ненав’язливим різьбленням, а на фасаді розташовувались білі скульптури янголів, які тепер можна побачити в Олеському замку.
    Різьблений вівтар костелу виконаний за старосвітськими традиціями і є головною окрасою скромного інтер’єру святині.
    Не забудьте відвідати і дві каплиці, розташовані на території костелу – Софії Гольської-Замєховської та Станіслава Потоцького.

Дипломатична функція костелу: Підгаєцька угода
    У 1667 р. костел прославився підписанням у його стінах відомої «Підгаєцької угоди». Тоді війська гетьмана Петра Дорошенка у союзі з османськими військами напали на Підгайці.
    Оборонець села, Ян Собеський, був готовий до нападу і задовго до нього уклав угоду з кошовим Іваном Сірком про союз. Війська Собеського були майже втричі меншими, ніж у ворогів, тому вже за два тижні вони почали слабнути.
    Паралельно з боєм у Підгайцях І. Сірко розграбував територію Північного Криму. Налякані яничари змусили П. Дорошенка, який вже майже переміг у битві, піти на перемовини.
    У храмі підписали договір, згідно з яким війська запорожців присягали на вірність Речі Посполитій і відмовились від інших протекцій. Натомість козаки та яничари отримували амністію та захист земель запорозьких козаків, а також зменшення податків у Білій Церкві.

Цікавий факт
У 2009 р. у стінах костелу у Підгайцях проводили зйомки відомого українського фільму «Тарас Бульба».