Площа Ринок у Львові

      Що спільного в Ринку з математикою? Це – не просто площа в центрі Львова, а геометрична фігура: в перекладі з німецької слово «ринок» означає «коло». Ще у ХІІІ ст. його вирішив накреслити у Львові Лев Данилович. Він був переконаний, що з цим найкраще впораються німці – близькі друзі точності.

      Князь не помилився, розмір львівського кола вражав чіткістю: 142х129 м. Думаєте, після цього площа Ринок попрощалася з математикою? Навпаки, львів’яни хотіли, щоб вона упродовж наступних століть розбудовувала центр їхнього міста. Після ретельних розрахунків математика поставила посередині кола ратушу, яку оточили 44 споруди.

      Прислухаючись до математичних порад, львів’яни дарували своїм кам’яницям не більше 3 поверхів, а кожному поверху – не більше 3 вікон, і створили по-математичному витончену площу. Вона одразу ж стала серцем міста. Щоправда, у математики не вистачило часу на нумерацію будинків, і львів’яни дали їм прізвища їхніх власників.

      На площі Ринок усе відбувалося по-математичному чітко, тому вона завжди була в центрі життя львів’ян, які просто не могли її оминути. Тут ніколи не помилявся головний годинник, створений загадковим монахом Григорієм. Місцевий ринок вихвалявся якісною продукцією, яку приїжджали придбати зі всіх куточків світу.

      Ратуша, що не раз була жертвою пожеж і часу, постійно відбудовувалася, ставала дедалі розкішнішою і пропонувала побачити дивовижні краєвиди зі своєї вежі. Вона зараз, до речі, найвища в Україні – від яскравої львівської панорами гостей відділяють 350 сходинок.

      Завдяки палацу Бондінеллі, побудованому 1593 року, львів’яни підтримували поштовий зв’язок з усією Європою. Забігали вони й до аптеки «Під чорним орлом», яка, почавши працювати ще 1735 року, досі приймає відвідувачів. Де ви знайдете старішу за неї?

      Львів’яни трішки побоювалися чорної кам’яниці, яка й зараз кого завгодно змусить завмерти від неймовірних історій, адже у ній живе Львівський історичний музей. Міські жителі завжди зацікавлено поглядали на кам’яницю Лукашевичів, де з ХVІ ст. жили монахи ордену єзуїтів, яким Львів був винен чимало грошей. Справжньої мудрості можна було набратися у Гепнерівської кам’яниці, рясно всіяної афоризмами.

      А кам’яниця № 13 була трохи ображена на львів’ян, бо ті, коли до міста завітала нумерація, ще довго називали її №12а.
      Уявляєте, найбільше львів’ян збігалося на площу, коли своїх гостей приймав місцевий стовп ганьби. Площу Ринок змусили стати місцем страти усіх, хто не підкорявся тодішній владі. Серед них було чимало славнозвісних українців і навіть кошовий отаман І. Підкова.

      Звісно, площа не стерла зі своєї пам’яті сумні спогади, але покращити її настрій є кому. Величезні залізні леви тримають лавочку для закоханих, унікальна історія Львова чекає на відвідувачів у музеях пошти, аптечної справи, старовинних меблів і фарфору, а взимку всіма кольорами радості виблискує ковзанка.

      Львів’яни подарували площі червоно-чорні пелюстки фонтанів, усередині яких живуть античні боги – Адоніс, Нептун, Діана. До речі, фонтани колись були криницями. Напевно, тому в цьому місці щоранку починає битися серце Львова і дарувати життя всім міським артеріям. Хіба дивно, що центр Львова, як завжди, зустрічає гостей зі всього світу?

      Площа приготувала щось унікальне для кожного гостя, та це все одно не вичерпує всіх її загадок.
      Мабуть, допомагаючи створювати коло площі Ринок, математика налічила для нього невичерпну кількість енергії, адже життя досі вихлюпує через його краї і не припиняє захоплювати всіх своєю яскравою неповторністю і багатогранністю.