Софіївський парк

      Польський магнат Станіслав Потоцький, зачарований бездонними очима Софії, тоді ще Глявоне, вирішив порадувати її. Банальні подарунки типу прикрас, шикарних туалетів, породистих коней та рідкісних тварин не задовольняли його (втім, може, інтуїтивно відчував, що не задовольнять її), а дістати місяць чи хоча б зірку з неба не міг навіть він. Тож закоханий шляхтич вирішив створити казковий світ, в якому його Софія була б богинею.
      Але, як це часто буває, вирішив шляхтич, а створювали 800 робітників під керуванням військового інженера Людвига Мецеля. До честі пана Станіслава треба сказати, що всі робітники отримували платню, хоча в той час це було абсолютно не обов’язковою умовою. Роботи тривали 6 років і у 1802 р. Станіслав і Софія блукали тінистими алеями, милуючись рукотворною красою скель, фонтанів, гротів…

      Відповідь проста – всім і всіх! Діти можуть бавитись на численних галявинах, їсти солодку вату (якщо, звісно, батьки дозволять), кататись (під пильним наглядом дорослих) на човниках і катамаранах або на поні, що теж дуже весело.

      Закохані пари можуть ніжно обійматись на Острові кохання, триматись за руки в нескінченних гротах, сфотографуватись з самим Амуром, або, вбравшись у костюми Станіслава і Софії, закарбувати щасливу мить свого кохання у місцевих фотографів. А можуть разом здійснити мандрівку підземною річкою Ахеронт, адже кохання, яке пережило таке, точно триватиме вічно.

      Поціновувачі філософських роздумів зможуть усамітнитись на Тарпейській скелі, або задумливо зазирнути в очі Сократу, Арістотелю, Платону, чиї погруддя прикрашають одну з центральних алей, хоча мандрівка Ахеронтом їм теж має сподобатись – буде час подумати про вічність.
       Що вже казати про поціновувачів природи – для них тут просто рай! Адже в Софійському дендропарку зібрано унікальну колекцію рослин.

      Софійський парк прекрасний в будь-яку пору року, навіть взимку тут можна погодувати лебедів і качок. Влітку парк радує затінком і можливістю охолодитися, напившись води в джерелах, або квасу чи мануфактурного уманського пива в літніх кіосках (деякі з джерел, за легендами, дарують молодість, красу і мудрість, щоправда, дехто ті ж властивості приписує келишку хорошого пива – головне, не переплутати і не переборщити ;). Також можна покататись на катамаранах, човнах або навіть насолодитися подорожжю в гондолі, або просто влаштувати романтичний пікнік на одній із чарівних галявин.

      Найкрасивішим, на думку багатьох відвідувачів, парк є восени. Коли дерева вбираються у золото і милуються собою в озерах. Алеї засипає золоте листя і ви йдете цим, таким красивим і таким недовговічним килимом, милуючись осінніми краєвидами і вдихаючи ні на що не подібний запах осені.

      Авторка блукала стежками парку навіть взимку і в цьому був свій неповторний шарм, особливо радувала наявність термосу з теплим імбирним чаєм. І хоч було трохи зимно, але безлюдні алеї, Венера-купальниця, вдягнута в білу снігову шапку, Платон, який зі сніговою бородою трохи скидався на Святого Миколая, і особливо зліплений кимось сніговик цілком компенсували злегка підморожений ніс.

      Навесні парк порадує гостей своєю свіжістю, а поціновувачі тиші і спокою будуть раді відносно невеликій кількості людей і повній відсутності черг у кафе, до човнів, катамаранів. Особливої романтики відвідинам парку навесні додасть незабутня прогулянка у гондолі.

      Обов’язково візьміть фотоапарат. Камера на телефоні - це добре, але, повірте, коли ви побачите цю невимовну і таку різноманітну красу, ви захочете, щоб у вас таки був фотоапарат.
      Неодмінно зіграйте в безпрограшну лотерею – це дешево, весело і коли, через якийсь час, вам на очі потрапить виграна вами дрібничка, ви посміхнетесь і вам стане трохи радісніше від спогаду про це дивовижне місце.