Замок у Дубно

      Середньовіччя було надзвичайно щедре на війни, тому тодішні люди не уявляли життя без фортець. Мешканці Волині не були винятком і теж будували суворі дерев’яні укріплення. У Х ст. вони заховали одну з фортець між підступними болотами. Але 1240 року укріплення знайшли і здолали монголо-татари.

      У ХІV ст. фортеця вирішила відбудуватися, але бажала стати значно міцнішою. Їй узявся допомагати князь Ф. Острозький. Він поєднав землю з деревом і оточив їх могутніми валами, та фортеця розуміла, що їй усе одно бракує сили. Цю проблему намагався вирішити К. Острозький і перетворив укріплення на справжній замок, зробивши його значно вищим, ніж раніше.

      Споруді знову не вистачало міцності, і в ХVІІ ст. Я. Острозький покликав на допомогу 2 бастіони і непробивну кам’яну стіну. Чудовою підтримкою для фортеці стали глибоченні рови. Тільки-но на обрії з’являлася небезпека, вони наповнювалися водою річки Ікви, тому вороги просто не могли дістатися до споруди. Замок почувався впевнено і міг дати відсіч кому завгодно.

      Переконавшись у міцності будівлі, її власники не зупинилися на досягнутому і забезпечили замок потужною зброєю. Споруда пишалася 73 гарматами, а мушкети просто не могла порахувати. Та з кожним разом їх більшало: Острозькі подарували споруді ливарну майстерню, яка не жаліла сил на виготовлення зброї.

      Вороги знали, що укріплення – непереможне, та місяцями не відходили від фортеці в надії, що хоча б голод змусить її здатися. Але для чого Острозькі побудували під замком широченні ходи? Звісно, для того, щоб зберігати там необмежені запаси борошна, меду, м’яса і навіть сала. Хіба з такою їжею можна думати про голод?

      У підземних ходах було місце і для жителів Дубна, тому сподівання ворогів на їхню покору були даремні. Уявляєте, дізнавшись про вміння замку залишати нападників ні з чим, М. Гоголь написав свого «Тараса Бульбу». До речі, будівлі іноді здається, що вона справді бачила славетного козака та його синів під своїми мурами.

      Та споруда лякала ворогів ще й неабиякою жіночою сміливістю. 1577 року, коли замок був заклопотаний підготовкою до весілля племінниці К. Острозького Беати, татари скористалися його неуважністю і готувалися до нападу. Та безстрашна наречена єдиним гарматним пострілом убила одного з ватажків ворогів, яким після цього явно було не до штурму. Дивовижна мужність, хіба ні?

      Ви знали, що замок був надзвичайно багатим? Власники давали йому на зберігання унікальні скарби – золото, діаманти, коштовні ікони та посуд, дорогі шкури. Укріпленню дісталися аж два палаци: перший подарували Острозькі, другий – Любомирські, наступні володарі замку. Тільки подумайте, споруда оберігала це все і постійно поверталася до свого звичного вигляду, хоч у ХХ ст. перетворювалася на руїни і мала справу з не дуже люб’язними радянськими військовими.

      Зараз у замку можна зустрітися зі сторожовими вежами, середньовічними написами, скульптурами ХVІІ ст., підземеллям для тортур, кімнатою сміху, колекцією рідкісних монет та скарбами Острозьких, постріляти з лука, побачити театральну виставу, і це – далеко не все.
      Дубенський замок переконує, що можна впоратися з найскладнішими життєвими труднощами і при цьому залишитися собою. Його унікальне вміння потребує уваги, правда?