• Повернутися
  • Увійти
  • Регістрация

Фортеця-лебідь у Меджибожі

В обіймах двох річок
      Ви знали, що Південний Буг і Бужок – давні друзі? Річки чимало років тепло спілкувалися, поки на мисі між ними не з’явилася красуня – могутня меджибізька фортеця. За це річки були вдячні роду Синявських, які реконструювали старий замок. Звісно, Буг і Бужок почали добиватися прихильності панянки. Ніхто з них і не думав поступатися другові, тому річки серйозно посварилися.

Красуня з твердим характером

© md-ukraine.com
      Думаєте, фортеця відповіла взаємністю комусь із друзів-річок? Вона просто не мала на це часу: захищала Меджибіж від ворожих нападів, якими було перенасичене ХVІ ст. Не дивуйтеся, тільки на перший погляд фортеця – горда панночка. Вона ще й по-справжньому смілива: мужньо відбивала удари мурами майже 4-метрової товщини.
Догори
© Vladislav.kozh95/commons.wikimedia.org
      Фортеця відважно йшла в атаку унікальними стрільницями, наганяла на ворогів страх велетенськими Лицарською та Офіцерською вежами. Мабуть, такий характер будівля успадкувала від бабусі, яка ще за часів Київської Русі жила на її місці, була потужною цитаделлю і ховала своє ядро на 11-метровій глибині.
Догори

Невпинна боротьба за панянку-лебедя

© Mykola Swarnyk/commons.wikimedia.org
      Уявляєте, постійно зайнята фортеця, як і кожна красуня, завжди знаходила час для себе: доглядала білокам’яні віконниці, прикрашала власний фасад ренесансною аркатурою, одягала білосніжну сукню з вапнякового розчину. Фортеця милувалася собою, заглядаючи у дзеркало річок, яким здавалося, що їхніми водами пливе чарівний лебідь. Скажіть, хіба могли Буг і Бужок після цього розлюбити фортецю?
Догори
© Wadco2/commons.wikimedia.org
      Навряд чи вас здивує те, що в нещасних від кохання річок були сильні суперники. Під час визвольної боротьби 1648 – 1654 років споруду відвоювали повстанці на чолі з М. Кривоносом. 1730 року горда будівля стала власністю Чарторийських, які дали їй змогу відпочити від сутичок, а майже через сто років фортеця дісталася Російській імперії. 1846 року навіть Т. Шевченко приїжджав у гості до чарівної красуні. На початку ХХ ст. фортеці зізнавався у прихильності гетьман П. Скоропадський. Не дивно, що Бугові і Бужку важко було перемогти таких суперників, правда?
Догори

Дивовижні жителі фортеці

© Vladislav.kozh95/commons.wikimedia.org
      Ви вирішили, що фортецю оточувало тільки чоловіче товариство? Ні, весь час із нею була вірна подруга – церква Святого Миколая. Це – ровесниця бабусі фортеці, старовинної цитаделі з Київської Русі. На що тільки церква не перетворювалася завдяки різним власникам Меджибожа – і на костел, і на православний храм, і навіть на мечеть. Зате уявіть архітектурне розмаїття церкви, яке не стерлося досі. Храм дивує ним музеї, розміщені на території фортеці.
Догори
© md-ukraine.com
      До речі, історичний музей досконало знає все про події, які відбувалися в Меджибожі та на його околицях від найдавніших часів, а також вражає дивовижною археологічною колекцією. А музей жертв Голодомору змушує тисячі невидимих мурашок бігати шкірою від реалістичності та детальності своїх експонатів.
Догори
© Sergii Gulenok/flickr.com
      Ви знали, що фортеця досі не припинила доглядати за собою? Зараз вона зайнята власною реконструкцією, а у вільний час влаштовує яскраві фестивалі – «Старовинний Меджибіж» та інші, на яких залюбки дає майстер-класи з ковальства і демонструє, як колись відбувалися лицарські бої. Звісно, після цього у красуні ще більше прихильників.
Догори
© md-ukraine.com Writer: Natalia Mandrytska

      А ворожнеча між Бужком і Південним Бугом припинилася тільки недавно. Вони знову спілкуються, але кожен глибоко в душі сподівається, що фортеця відповість взаємністю саме йому.

Координати

Хмельницька обл.
Летичівський р-он
сел. Меджибіж
вул. Замкова, 1
31530