Фортеця-лебідь у Меджибожі

      Думаєте, фортеця відповіла взаємністю комусь із друзів-річок? Вона просто не мала на це часу: захищала Меджибіж від ворожих нападів, якими було перенасичене ХVІ ст. Не дивуйтеся, тільки на перший погляд фортеця – горда панночка. Вона ще й по-справжньому смілива: мужньо відбивала удари мурами майже 4-метрової товщини.

      Фортеця відважно йшла в атаку унікальними стрільницями, наганяла на ворогів страх велетенськими Лицарською та Офіцерською вежами. Мабуть, такий характер будівля успадкувала від бабусі, яка ще за часів Київської Русі жила на її місці, була потужною цитаделлю і ховала своє ядро на 11-метровій глибині.

      Уявляєте, постійно зайнята фортеця, як і кожна красуня, завжди знаходила час для себе: доглядала білокам’яні віконниці, прикрашала власний фасад ренесансною аркатурою, одягала білосніжну сукню з вапнякового розчину. Фортеця милувалася собою, заглядаючи у дзеркало річок, яким здавалося, що їхніми водами пливе чарівний лебідь. Скажіть, хіба могли Буг і Бужок після цього розлюбити фортецю?

      Навряд чи вас здивує те, що в нещасних від кохання річок були сильні суперники. Під час визвольної боротьби 1648 – 1654 років споруду відвоювали повстанці на чолі з М. Кривоносом. 1730 року горда будівля стала власністю Чарторийських, які дали їй змогу відпочити від сутичок, а майже через сто років фортеця дісталася Російській імперії. 1846 року навіть Т. Шевченко приїжджав у гості до чарівної красуні. На початку ХХ ст. фортеці зізнавався у прихильності гетьман П. Скоропадський. Не дивно, що Бугові і Бужку важко було перемогти таких суперників, правда?

      Ви вирішили, що фортецю оточувало тільки чоловіче товариство? Ні, весь час із нею була вірна подруга – церква Святого Миколая. Це – ровесниця бабусі фортеці, старовинної цитаделі з Київської Русі. На що тільки церква не перетворювалася завдяки різним власникам Меджибожа – і на костел, і на православний храм, і навіть на мечеть. Зате уявіть архітектурне розмаїття церкви, яке не стерлося досі. Храм дивує ним музеї, розміщені на території фортеці.

      До речі, історичний музей досконало знає все про події, які відбувалися в Меджибожі та на його околицях від найдавніших часів, а також вражає дивовижною археологічною колекцією. А музей жертв Голодомору змушує тисячі невидимих мурашок бігати шкірою від реалістичності та детальності своїх експонатів.

      Ви знали, що фортеця досі не припинила доглядати за собою? Зараз вона зайнята власною реконструкцією, а у вільний час влаштовує яскраві фестивалі – «Старовинний Меджибіж» та інші, на яких залюбки дає майстер-класи з ковальства і демонструє, як колись відбувалися лицарські бої. Звісно, після цього у красуні ще більше прихильників.