Зона відчуження ЧАЕС

      У тому просторі все застигло у часі, немов хтось натиснув кнопку «пауза». У тому просторі правила життєвої гри зовсім інакші. У тому… Чорнобилі сталася біда.
      Та незважаючи на жахливий стан речей, туристи з усього світу, включаючи самих українців, прагнуть будь-що потрапити туди. Чому постапокаліптичний Чорнобиль настільки ласий для подорожуючих? І чи справді він того вартий?

      Чорнобильська територія стала загальнодоступною для відвідувачів, проте, все одно існують певні обмеження. Наприклад, особи, що не досягли повноліття, категорично не мають права перетинати КПП славнозвісної зони. Це пояснюється не тільки потенційною небезпекою для молодих людей, але також їхнім величезним бажанням шукати пригоди собі на одне місце. Натхненні серіалами та книжками про Чорнобильську АЕС, підлітки прагнуть потрапити у заборонені місця, зробити себе героями у мережі Інтернет та відшукати тих самих двоголових собак та зомбі.

      Головну роль у романтизації та популяризації зони відчуження серед молоді зіграла всесвітньо відома гра «S.T.A.L.K.E.R.».
      Відвідати екстрим-екскурсію нині не становить жодних проблем, адже безліч українських тур-операторів формують групи та супроводжують їх по чорнобильській території. КПП «Дитятки» та «Лелюки» – це обов’язкові пункти зупинки, які необхідно пройти усім, хто хоче потрапити до зони відчуження. Тут і починається подорож.

      Сам Чорнобиль не такий страшний, як ми про нього звикли думати: там знаходиться багато людей, які займаються будівництвом нового саркофагу, працюють крамниці та їдальня. Навесні та влітку місто ошатне та більшою мірою доглянуте, все буяє яскравою зеленню. Як би комічно це не звучало, але заможні чиновники та можновладці скуповують земельні ділянки і будують там собі дачі – такий собі банкет під час чуми…

      Разючий контраст чорнобильської архітектури вражає: тут тобі сучасний будинок, квітучі клумби та вибілені дерева, а зовсім поруч покинуті й занедбані споруди. На вулицях сучасного Чорнобиля можна зустріти безліч привітних людей, які живуть там і працюють. Бродячі тварини, що бігають між будівлями, весело виляють хвостами та просять уваги. Та варто завжди пам’ятати про те, що чіпати собак, котів, торкатися рослинності не можна, бо місто вижило, але радіація все ще в його геномі.

      Меморіальний комплекс «Зірка Полин» – це своєрідна дань селам, що назавжди захоронені під землею. Алея пам’яті оповита табличками, на яких зображено перекреслені назви населених пунктів. Це нагадує цвинтар, який дає нам осягнути масштаби катастрофи. «Янгол-сурмач», що є частиною комплексу «Зірка Полин», є символом нескінченої тривоги і надії. Село Копачі, де розташований меморіал, є обов’язковим пунктом екскурсійної програми.

      Дійсно унікальне та вражаюче явище Чорнобильщини, яке хочуть побачити туристи – це рудий ліс. Такий неймовірний інтерес викликаний яскравим забарвленням дерев, які одні із перших прийняли на себе вбивчий удар радіації. І хоча зараз ліс поступово відновлюється, та все ж його яскраво-небезпечний колір зробив цю місцевість відомою в усьому світі.
      Моторошний, таємничий і дикий – саме таким є рудий ліс. Попереджувальні таблички, що де-не-де стирчать шпичаками із землі, нагадують про радіацію, яка є господаркою у тому лісі. Це місце настільки небезпечне, що сходити з екскурсійної дороги категорично забороняється, навіть один зайвий крок може стати останнім для відчайдухів.

      Люди люблять розповсюджувати хибні байки про мутантів та зомбі, що населяють Чорнобиль. Та все ж неймовірні тварини на цій території є – соми-гіганти. Охолоджувальний ставок АЕС повен величезної риби, яка вже добре знає туристів і охоче підпливає до них. Соми вражають своїми розмірами, хоча спеціалісти стверджують, що такі метаморфози спричинені не радіацією, а щедрістю туристів на смаколики. Проте, ловити рибу категорично заборонено, бо радіація не дрімає.

      Найбільш жадане місце призначення у туристів – це четвертий енергоблок ЧАЕС. Саме це місце стало фатальним і знаковим не тільки для Чорнобиля та України, але й для усього світу. По дорозі до АЕС і так серце від хвилювання невпинно калатає, а тут ще й дозиметр, який пищить, суворо нагадуючи про небезпеку.
      Туристи приїжджають до «четвертого», щоб відчути й пережити ті невимовні емоції.

      Саме сюди у 1986 році ліквідатори з усієї країни примчали, щоб приборкати жерло радіації. Сам реактор виглядає закинутим і старезним, та поруч із ним будується нова арка-саркофаг, яка має невдовзі закрити від світу джерело радіаційної небезпеки. Сучасна техніка та новітнє обладнання межує із закинутими ще у минулому столітті машинами – дійсно протистояння двох світів, яке змушує затамувати подих.

      Прип’ять – скільки ж людей завмирають від страху, коли чують це слово? Як же тільки не називають це поселення: місто-привид, місто-музей, місто-пам’ятник, місто-мрець… От що дійсно здатне нажахати та вразити, так це Прип’ять, яка застигла у часі та назавжди залишилася у 1986 році. Непролазні хащі, дикі тварини, закинуті й розвалені будівлі, полишені речі та дитячі іграшки – це те, що чекатиме на вас у цьому місті.

      Дійсно постапокаліптична атмосфера Прип’яті надихає письменників та режисерів з усього світу. Це місто є суцільною декорацією для повноцінного хоррору, самобутній антураж якої змусить зловити дрижаків вже з першої хвилини перебування там. Первинна природа у тандемі із залишками радіації тут мають повноцінну владу. Та що найбільше лякає у Прип’яті, так це тиша. Ви не почуєте ні гуркоту машин, ні сміху дітей, ні буркотіння перехожих – все є жахаюча й гнітюча тиша.

      Парк атракціонів Прип’яті – це своєрідна візитівка міста. Нині холодне та похмуре у будь-яку пору року місце мало б бути розвагою для малюків та дорослих. Відкриття парку розваг планувалося на кінець квітня 1986 року, але фатум ЧАЕС вирішив інакше… Жителі міста так ні разу і не відвідали цей парк, стрімголов покидаючи вражену радіацією Прип’ять.

      Чому зона відчуження стала туристичним об’єктом? Чому люди з усього світу їдуть сюди, щоб побачити покинуті будівлі та захаращенні просіки? Чому люди не бояться радіаційної небезпеки?
      Одні прагнуть на собі відчуті, що ж воно таке – екстрим-туризм по-чорнобильськи, інші хочуть торкнутися до застиглої у часі історії, а комусь кортить нових вражень та яскравих емоцій…

      Та всі ми маємо засвоїти той страшний урок, що нам дала ЧАЕС: є дещо сильніше і потужніше за людину, атомна енергетика здатна не тільки розвивати цивілізацію, але і в один момент знищити її. Постапокаліпсис Чорнобильської зони – це наука та вічна пам’ятка того, як може виглядати наш світ, якщо люди будуть необережними та самовпевненими.

      Для в’їзду на чорнобильську територію потрібен лише паспорт (внутрішній або закордонний), іншими документами та перепустками займається тур-оператор. Короткий перелік правил поводження у зоні відчуження:
      - Не можна відправлятися до зони без супроводження кваліфікованого екскурсовода.
      - В’їзд особам, що не досягли 18-ти років, заборонено.
      - Категорично не дозволяється сходити з туристичного маршруту, відходити від своєї групи.