Кам’яні дива скульптора-легенди:

    Дістатися до будинку Миколи Голованя нескладно. Дорога до нього позначена на туристичних вказівниках. Її охоче показують привітні сусіди скульптора, будинки яких зустрічають тебе його роботами. Але, дійшовши до місця призначення, усвідомлюєш, що нічого подібного ще не доводилося бачити.

    Незліченна кількість кам’яних скульптур. Вони всюди – на фасаді будинку, на даху, на подвір’ї, за парканом. На мить розгублюєшся і не знаєш, із якої почати: хочеться роздивитися все і не пропустити жодної деталі.
    Потім, під час розмови з майстром, дізнаєшся, що тут більше 500 скульптур. Саме їхнє поєднання надає будинку настільки нестандартного, фантастичного вигляду.

    Микола Головань не обмежується одним стилем. Він вважає, що мистецтво не потребує рамок. Тут – і античні, і барокові скульптури, і такі, які не підпорядковуються жодному стилеві. Тому будинок майстра входить до двадцяти див Волині і п’ятірки найфантастичніших будівель України. Тому про нього розповідають оксфордські підручники.

    Микола Головань виготовляє великий кам’яний стіл. Планує пригощати за ним кавою гостей. Скульптору вже більше 70 років, але він щодня наполегливо працює. Розповідає, що надихають онуки і люди, які приїжджають подивитися на його будинок зі всіх куточків України.

    Також допомагає добра фізична підготовка: у молодості митець був спортсменом. Микола Головань не хоче втрачати ні хвилини. «Ще стільки всього треба встигнути,» – каже він.
    Так, робота над будинком триває вже більше 30 років, але майстер не збирається зупинятися на досягнутому. У нього щодня з’являються нові ідеї, треба тільки встигнути їх реалізувати. Ось майже готова скульптура закоханих, а поруч – камінь, який скоро перетвориться на янгола.

    Микола Головань захоплено ділиться творчими планами, але уникає розповідей про трагічні події свого життя. Від його друзів можна дізнатися, що скульптор втратив сина Миколу, який був талановитим художником і поетом, чудовим помічником батька.

    Пережити смерть сина допомогла робота: кожну деталь будинку митець створив своїми руками. Але Миколі Голованеві не дають змоги приватизувати власний будинок, оскільки він входить до історико-культурного заповідника «Старий Луцьк». Тому дім, який митець створював десятки років, не належить йому і не може перейти у спадок його дочці та онукам. Але майстер не втрачає оптимізму і сподівається на благополучне вирішення цієї ситуації.

    Митець охоче дозволяє поблукати його подвір’ям. Це – майстерня просто неба, у якій почуваєшся співтворцем незвичайних фігур Миколи Голованя. Біля уже готових скульптур – матеріали для нових, скляні та пластикові пляшки, які майстер використовує для роботи, і… дитячі машинки.
    Мабуть, їх залишив тут онук, який допомагав дідусеві. А ще можна піднятися на дах будинку і помилуватися краєвидом річки Стир. На її тлі скульптури митця виглядають ще незвичайніше.

    Прощатися з Миколою Голованем і його фантастичним будинком не хочеться. Але й не хочеться затримувати скульптора: у нього попереду ще багато роботи. Майстер запрошує погостювати в нього ще раз. «До здибання!» – каже він і махає рукою на прощання. А ти йдеш і вже чекаєш на змогу повернутися сюди знову.