Парк Феофанія

      1471 року (перша письмова згадка про ділянку), коли динозавр був тільки на півдорозі до “Феофанії”, вона називала себе “Лазарівщиною”, бо дуже любила доброго старця Лазаря, якому давала вдосталь місця для пасіки. Щедрість “Феофанії” подобалася духовним центрам і культурним діячам, тому в ХVI ст. урочище належало Києво-Печерській лаврі, згодом дісталося Петру Могилі, а ще через деякий час – Сильвестру Косову, який подарував територію Софійському монастиреві.

      “Феофанія” втомилася мандрувати від власника до власника, тому вирішила зупинитися в архієрея Феофана, що прикрасив її землю Михайлівською церквою, і на знак вдячності почала носити його ім’я.
      “Феофанія” дала притулок не тільки церкві – 1914 року тут з’явилася велична рожево-біла споруда Свято-Пантелеймонівського собору, спроектована Є. Єрмаковим.

      Тут від рук червоноармійців загинули іконописці, які відмовилися припинити свою роботу. Уже тоді урочище вирішило ніколи і нізащо не здаватися, тому стійко витримало і мінометний обстріл фашистів 1941 року, і експерименти, пов’язані з вибухами. Уявляєте, як хвилювалася тоді “Феофанія”, адже на її території з 1925 року жили 173 дитини та 21 вихователь на базі дитячої сільськогосподарської колонії.

      Звісно, урочище відчувало неабияку відповідальність за своїх мешканців. До речі, деякі з них були справжніми героями. Наприклад, нейрохімік І. Павлов, що жив у “Феофанії” в 1885 – 1972 роках, винайшов препарат для зупинення кровотечі, який використовують і досі. Можливо, урочище допомогло вченому придумати рецепт? 1972 року територія отримала статус парку-пам’ятки. Заслужено, правда ж?

      Протягом дев’яностих і двотисячних років, коли Київ бомбардувала активна масштабна забудова, безліч природних куточків зазнали нищівної урбаністичної атаки. Можете не вірити, але “Феофанії” вдалося відстояти свою цілісність і не стати місцем для багатоповерхівок. Як гадаєте, що допомогло їй вижити: сміливий девіз чи багатий досвід?

      У 2003 році про існування ”Феофанії” дізналися витончені альтанки, зручні лавочки, фонтани, найрізноманітніші сорти квітів, спокій та гармонія, які вирішили, що в урочищі їм житиметься найкраще. Приблизно так само подумав і втомлений мандрівкою динозавр, тому й захотів тут зупинитися. “Феофанія” перевтілилася у великий затишний парк, а кияни почали ховатися тут від нав’язливої міської метушні. Ніхто не знає, як урочищу вдається так майстерно захищатися від звуків міста-мільйонника?

      Хтось вдячний подарував паркові величезний кошик із квітами, якими він дозволяє милуватися всім своїм відвідувачам. Але ви помилитеся, якщо подумаєте, що "Феофанія" щедра тільки на рослини. У парку є комплекс із трьох озер, що чудово підходять качечкам, а також – прохолодні прозорі джерела, які часто відвідують християни дорогою в Свято-Пантелеймонівський собор, що відновив своє функціонування.

      Якщо вас давно не дивували чистотою і акуратністю, урочище здивує: воно вміє доглядати за собою, тому побачитися зі сміттям тут практично неможливо. А також “Феофанія” любить своїх винахідливих ландшафтних дизайнерів, які допомагають їй залишатися стильною за будь-яких умов.

      Хоч “Феофанія” – один із наймолодших київських парків, серед сусідів у нього закріпився статус науковця. Парк вважається потужним науковим комплексом: з 1990-х років на його території здійснюють дослідження представники НАН України. Але це не заважає яскравим фестивалям бувати у “Феофанії”: “Країна мрій”, Фестиваль бойових мистецтв, день Нептуна і не тільки – постійні відвідувачі урочища. А також парк завжди радіє численним пікнікам і весільним зйомкам. “Феофанія” – яскрава індивідуальність, погодьтеся.