• Повернутися
  • Увійти
  • Регістрация

Олеський замок

Між небом і землею, або ріг Золотої підкови
      Між небом і землею, понад зеленню лісів та рівнин, зануривши вежі десь у хмари, стоїть він – Олеський замок.
      Разом із Підгорецьким та Золочівським замками він утворює так звану Золоту підкову Львівщини. Також тут, зовсім поряд, колись стояло літописне місто Пліснесько, де, коли вірити легендам, народилась чи не найвідоміша жінка Київської Русі, бабця князя Володимира Красне Сонечко. І досі археологи вважають Пліснесько одним із найцікавіших об’єктів для розкопок, що допомагають пролити світло на життя і побут тогочасних мешканців України.

Олеський замок на доленосних шляхах

© md-ukraine.com
      Олеський замок був побудований ще у 14 столітті на Великому Шовковому шляху. Пізніше тут проліг також Чорний шлях Золотої Орди. Саме ординці і спричинились до його руйнації. Дерев’яний замок не зміг встояти проти шквалу їх стріл і вогню. Збереглись лише його кам’яні підвалини. Поступово замок відбудовували і він опинився на межі Волині та Галичини, а відтак за нього постійно точилась боротьба. Зрештою, у 15 столітті замок після тривалої облоги переходить під владу поляків і відтепер його починають називати Олеським.
Догори
© md-ukraine.com
      У 1519 році замок зазнає останнього на своєму віку нападу татарів. Після цього мешканці замку та прилеглих територій на якийсь час відносно заспокоюються. Починає розвиватись торгівля, ремісництво. Замок живе таким життям, як і усі замки: тут народжуються, живуть і помирають…
       Це історія замку, яку просто, як сторінку у підручнику, можна прочитати будь-де.
       Та є тут багато значно цікавішого…
Догори

Дарунок короля

© md-ukraine.com
      Джентльмени дарують дамам квіти, а королі – парки... Біля замку розкинувся прекрасний парк із тінистими алейками, десь зовсім поруч струменить річечка із зовсім незвичною для нашого вуха назвою – Ліберція. Може, від латинського «свобода»? Може й так. Бо ж ті, кому довелось тут жити і помирати за свою незалежність, мали б її цінувати понад усе. Олеський замок називають королівським – і недаремно.
Догори
© md-ukraine.com
      Саме тут народився король Ян ІІІ Собєський. Цей парк, у якому зараз гуляю, насолоджуючись безліччю відтінків зеленого, насадив він для своєї коханої дружини. Ех, не ті тепер чоловіки пішли! Зараз і букета не допросишся, а тут – цілий парк. Колись, мабуть, гуляли тут прекрасні кавалери та дами, годуючи з рук екзотичних павичів, лунала музика і спів…
Догори

Дитинець – буденність черні

© md-ukraine.com
      Підіймаюсь догори мощеним путівцем. Ось і замкова брама. Товстелезні стіни, які звели наприкінці шістнадцятого століття. Яка їх товщина? Півтора метра? Два?.. Скільки вони бачили, скільки витримали!.. Торкаюсь рукою стіни, закриваю очі. Стіна мовчить. Холодний, шорохуватий і трохи вологий свідок історії. Проходжу браму. Колись тут стояли вартові. Ось їхній камін зі складеними дровами, де вони грілись у холодні ночі. Дитинець – внутрішнє подвір’я замку видається зовсім невеличким.
Догори
© md-ukraine.com
      Ось – здоровенне колесо, крутячи яке, діставали воду із колодязя глибиною понад сорок метрів. Кажуть, часом цю роботу навіть доручали спеціально навченому ведмедеві. Від цієї води залежало життя всього замку – під час облоги, коли води ззовні було не дістати, покладались лише на цей єдиний колодязь. Тут також знаходиться так звана «татарня» – місце для утримування полонених.
      З одного крила замку до другого веде невеличкий критий коридорчик, з якого відкриваються прегарні види на околицю. Якщо не взяли з собою фотоапарата – пошкодуєте.
Догори

Громове народження короля

© md-ukraine.com
      Практично весь перший поверх замку та підземелля займав простолюд та обслуга замку. Знать жила на верхніх поверхах. Саме там, десь нагорі, народився майбутній король Ян ІІІ Собєський. Про його народження розповідають легенди. Кажуть, сама природа провістила народження великого правителя. Того дня, коли його матінка страждала від пологових мук, надворі вирувала страшенна злива. Небо почорніло як уночі, а блискавиці раз-у-раз рвали його на шматки.
Догори
© md-ukraine.com
      І ось, коли хлопчик нарешті народився, блиснула така блискавка, що стало видно, мовби запалили тисячі свічок. Коли новонародженого поклали на мармуровий стіл, він раптом тріснув, ніби був зроблений із м'якого та крихкого дерева. Так це чи ні, але всі місцеві мешканці і літописи божаться, що так було. Стола цього тут уже нема, кажуть, один із власників Підгорецького замку вивіз його до себе, де використовував як вівтар у своїй алхімічній лабораторії, зате є ліжко, де Ян ІІІ Собєський з’явився на світ. Тепер воно становить частину експозиції музею.
Догори

Музей у замку

© md-ukraine.com
      До речі, експозиція музею тут дуже цікава – старовинні образи і цілі іконостаси, народна ікона, де, впевнена, ви, забувши про час, розглядатимете «Страшний суд». Помилуйтеся колекцією меблів, гобеленів, вишуканими камінами. Також обов'язково зверніть увагу на витвори генія української барокової скульптури – Йогана Пінзеля.
       Подекуди чи то збереглися автентичні, чи то настільки майстерно відтворені, що й не відрізнити від оригіналу, вас зачарують настінні розписи…
Догори

Привид Олеського замку

© md-ukraine.com
      А про каміни я вам розкажу ще дещо цікаве. Якби часом ви почули із каміна зітхання, ледь чутне чхання чи навіть чоловічий спів – не дивуйтесь. Це місцевий привид Адама Жолкєвського. Колись він до безтями закохався у прекрасну Марціану, дочку одного із власників замку Яна Даниловича. Закоханий не був дуже багатим, хоч і знатного роду. Ще, кажуть, мав не дуже добрі музичні здібності, тож набрид і батькові, і доньці жахливим виконанням серенад попід вікнами. Його в цьому домі не надто хотіли бачити за зятя.
Догори
© md-ukraine.com
      Після п'ятої відмови на руку та серце він, на порозі замку пообіцявши, що все одно до кінця віку кохатиме Марціану, вкоротив собі віку. Як самогубцю, нещасного закоханого двадцятиоднорічного Адама просто скинули у рів, оскільки, за тогочасними звичаями, він не мав права на християнське поховання. Тепер, кажуть, найчастіше його можна побачити саме біля одного із камінів під час місячної повні. Також вважають, що він є дуже небезпечним для самотніх панночок, що прогулюються замком. Тому дівчата мають тут гуляти лише з подругами чи кавалерами, причому тримаючись за руки.
Догори

Катівня

© md-ukraine.com
      Ну, і коли вам захочеться трохи полоскотати собі нерви, порадівши тому, що народились саме у цей час, а не у часи прекрасних дам і трубадурів – зазирніть до катівні. Арсенал середньовічних засобів для роботи катів вразить вашу уяву. Але дітей туди краще з собою не брати.
Догори

Фанат відродження замку

© md-ukraine.com
      Ну і розповідаючи про Олеський замок, не можна не згадати святе ім’я подвижника, який практично поклав своє життя на вівтар його відродження. Це – Возницький Борис Григорович. Історик та мистецтвознавець, фанат, яких мало. Якби не він, хто зна, чи мали б ми зараз цей замок у такому стані, чи це були б лише такі ж руїни, як, скажімо, замок у Чорткові?
Догори
Writer: © Liliya Musihina

      Просто подякуйте йому подумки. Йому буде приємно.

Координати

Львівська обл.
сел. Олесько Буського району
80533