Барський замок

      На тій стороні спокійної річки видніються куполи церкви, акуратні білі будиночки і скільки вистачає ока - поля з пшеницею. Чути спів птахів, ледь відчуваєш польові квіти і шукаєш очима - десь повинна бути неприступна Барська фортеця.
       Збережені архіви свідчать, що першу твердиню із подвійними дерев'яними стінами і вежами на лівому березі річки Рів було побудовано ще князями Коріатовичами у 1380 році у межах тодішнього Подільського князівства.

      Ров, саме так колись називалося містечко, відійшов до Королівства Польського після смерті останнього з русько-литовських князів на початку XV століття. Відбувалися постійні набіги і руйнування з боку татар. Мартин Бєльський, польський літописець, описав, як у 1452 р. татарська орда розграбувала і зруйнувала фортецю в Рові. Тоді захопили в полон навіть старосту із сім'єю.

      На початку ХVІ ст., в котрий раз, дерев'яно-земляний замок відбудував воєвода Станислав Одровонж.
       У 1518 р. король Польщі Сигізмунд І одружився з неаполітанською принцесою Боною Сфорца д'Арагона, і подарував їй кілька маєтків, серед яких був і Ров, викуплений у Одровонжа. У 1537 році королева Бона побудувала нову фортецю з каменю і перейменувала містечко на Бар - на згадку про родове місто Барі поблизу Неаполя. Пільговою грамотою від 24 листопада того ж року королева Бона Сфорца звільнила мешканців Бару від місцевих і королівських податків на 8 років, через постійні набіги і руйнування з боку татар. Саме завдяки цьому навколо замку містечко почало швидше розвиватися, і з часом місто Бар стало важливим торговельним і культурним центром. До його володінь належадо п'ять містечок і 37 сіл і були об'єднані у Барське староство. Барський замок, побудований і перебуваючий під керівництвом Альберта Старжепольского, львівського підкоморія – в наш час ця професія за функціями подібна до судді, а тоді першого старости Бару, став міцною фортецею. Невдовзі місто одержадо Магдебурзьке право, а на його гербі вигравали літери ВS - ініціали королеви. До речі, ініціали Бони Сфорци досі красуються на гербі сучасного Бара.

      Минуло сто років, коронний гетьман Станіслав Конєцпольський обрав кам'яну фортецю за свою резиденцію. Він вирішив, що замок має стати ще надійнішим і запросив відомого французького інженера втілити свій план у дійсність. У 1630-х рр. Гійом Левасер де Боплан, той самий інженер-архітектор, перебудував Барську фортецю за новоіталійською бастіонною системою. Ескарпи - бік оборонного рову, розвернений до супротивника, було облицьовано кам'яними плитами, а рівень замкового подвірія підвищено на кілька метрів. Завдяки найсучаснішим укріпленням уславлений на все Поділля Барський замок разом з могутніми укріпленнями Бердичева називали "брамою польської України".

      Замок і місто знайшли нового хазяїна – полковника Максима Кривоноса у 1648 році на початку Національно-визвольної війни українського народу. Деякий час тут була резиденція і славетного Богдана Хмельницького, саме у Барському замку гетьман отримав грамоту від московського царя Олексія, що той “приймає Украйну під свою міцну руку”.
       І знову минуло трохи більше століття, у Речі Посполитої відбулася криза влади - у місті проголосили Барську конфедерерацію. Саме, у 1768 році, найбільших руйнувань завдали Барській фортеці московські війська, котрі прибули на Поділля, щоб “утихомирити” барських конфедератів. Після того замок став занепадати, більше не відновлювався.