Заповідник Херсонес Таврійський

       Назва пам’ятки, найвирогідніше, походить від войовничих таврів – місцевого гірського племені часів заснування полісу грецькими колоністами. Чимало військових конфліктів мав Херсонес із скіфами і таврами. Слово Херсонес давньогрецькою означає просто... “півострів”. Древні слов’яни називали місто "Корсунь", а у часи середньовіччя місцина називалася "Херсон". Руїни Херсонесу є у Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Ще в мирний час, до окупації півострова, у багатьох захоплених туристів тут непомітно пролітав весь день.

      Спостерігаючи античні руїни і рештки херсонеських вулиць, можна спробувати уявити, як тут ходили, чим жили люди сотні років тому. Експонатів просто неба цілком набралося б для створення першого в Україні археологічного парку. Експозиції під відкритим небом із набутків археології, прямо на місці їх історичного розташування, уже тішать очі туристів у багатьох куточках світу. Важко добрати більш гідне місце для створення такого парку, ніж розкопаний античний поліс віком у понад 2 тис. років.

      Прогулятись вигадливим лабіринтом із колишніх античних вулиць Херсонесу, вдихнути солоний запах Чорного моря, насолодитись мариністичним краєвидом – чудова ідея для релаксу. І фотокамеру просто не сила випустити з рук навіть на кілька хвилин! На всі боки видніється розкішний древньогрецький спадок античної цивілізації на фоні безмежного моря. Колись, після окупації, тут відродиться несамовитий туристичний потік і пам’ятка прийме не одну тисячу гостей з усього світу.

      Найбільшим скарбом і символом заповідника “Херсонес Таврійський” є базиліка. Робота археологів у 1930 році увінчалася успіхом – під час розкопок античного міста було знайдено ряди колон з біло-блакитного прокенського мармуру, прикрашених вигадливими різьбленими капітелями. Справжньою нагородою за кропітку працю стало виявлення фундаменту храму-базиліки.

      Результати цих розкопок запевняють, що наші предки були майстерними архітекторами і будівельниками! Уявіть, тринавовий храм, а таку технологію використовують досі, розмежовували шість пар колон. За традицією, яка знову ж таки збереглася до нашого часу, центральна частина культової споруди була вищою за інші і завершувалася півкруглою апсидою. Підлога центральної нави викладалася із мармуру, бічні – викладали мозаїкою. Споруджені із тесаних вапнякових блоків стіни були розписані фресками із зображенням птахів і геометричного орнаменту.

      Пощастило археологу Г. Крузе, який керував розкопками, віднайти не тільки базиліку, а і її трьох посестер. Є версія, що саме в одній із них, базиліці Крузе, відбулося хрещення князя Володимира Великого. Недарма собор, в фундамент якого вбудовано її рештки, названо собором Святого Володимира (1892 рік).

      За хибним переконанням багатьох пересічних, Херсонес не мав поблизу жодних сусідніх поселень. Та всякий тогочасний поліс давніх греків розвивався і існував, не в останню чергу, з ресурсів довколишніх селянських поселень. Хора – так зветься сільська округа довкола міських стін. Саме хора була годівницею міста Херсонес і його мешканців - і годувала, і збагачувала. Археологи сьогодні навіть готові посперечатись про домінуюче значення: де ж набереться більше цінних артефактів – у самому Херсонесі, чи на землях його хори?

      Вона розвивалась і набувала культурного розмаху не менш активно за сам Херсонес. Тут ще до недавнього часу фахівці влаштовували багато перспективних розкопок, і хора довкола руїн полісу іще розкриє чимало таємниць.
      Херсонес із його блиском на перетині морських і суходільних торговельних шляхів, безперечно, був важливим у світі політичним, торгівельним, ремісничим і релігійним набутком. Такий ласий шматок мали за мету здобути багато разних загарбників. Захист поселення і військова доблесть його мешканців часто зводились до відкупів від нападників або до впливу могутніх заступників. Звісно, заступники не оминали можливості включити дохідне місто до своїх земель.