• Повернутися
  • Увійти
  • Регістрация

Невицький замок

«На грані двох світів…»
      Народ, що живе на землі, за яку постійно точиться боротьба, а саме такою є земля України, мусить оборонятись. А тому нема нічого дивного в тім, що наші предки робили все можливе, аби зробити оборону ефективнішою. Стримати навалу зі Сходу, вберегти свою ідентичність – це стало причиною того, що, починаючи ледь не з X-XI ст. на усій території сучасної України виростали замки. Особливо багата на них Західна Україна. І Закарпаття – не виняток.
       Невицький замок, що неподалік Ужгорода, вважається одним із найстаріших на Закарпатті. Розташувався він на вершині гори вулканічного походження, що омивається гірським струмком із поетичною назвою Вайда (так також називається рослина, з якої добували у середньовіччі популярний синій барвник).

Пів тисячі років реконструкції

© Moahim/commons.wikimedia.org
      Побудований на перетині торгових шляхів, спочатку він був девев'яним укріпленням, оточеним валами. Але історія цієї споруди була недовгою – монголо-татари знищили її у 1241 році, далі на її місці постала міцна кам’яна цитадель, яку постійно перебудовували і укріплювали. Так, зокрема, десь на межі XIII-XIV ст. виріс замість круглої вежі чотирикутний донжон, а біля нього – колодязь глибиною 4,5 м, де мала б збиратись дощова вода, бо ж без води замок не витримає тривалої облоги.
Догори
© Uzhok/commons.wikimedia.org
      У XV ст. у зв’язку із громадянською війною в Угорщині та поширенням вогнепальної зброї, виникла необхідність додаткового укріплення стін. Загалом же перебудова Невицького замку тривала аж до XVII століття, коли у 1674 році він був зруйнований трансільванським воєводою Ракоці і відтоді жодного разу не реставрувався.
Догори
public domain
      Замок весь час свого існування переходив із рук у руки. Місцеві розповідають, що якийсь час ним навіть володіла кривава графиня Баторі, яка своїми злочинами затьмарювала самого трансильванського Дракулу. І, можливо, саме у цьому замку чинила свої злодіяння. Знавці показують навіть маленьке віконечко на вежі – «ото і є та сама кімната, де кляту графиню замурували заживо».
Догори

Привид Невицького замку

© md-ukraine.com
      Кожен замок має свою історію, свої легенди, своїх привидів. Іноді – вони сумні та печальні. Іноді такі, що без сміху про них і не згадати. Та бувають і такі, як у Невицькому замку, – «що проти ночі про них краще й не говорити».
       Назва замку означає «замок невіст», тобто жінок та дівчат, які мали б там переховуватись під час ворожих навал. Також розповідають, що тут колись утримували дочок знаті – «невіст», подалі від нападників, гвалтівників та спокус нечестивого світу. Але все це ще не про привида…
Догори
© Thaler Tamas/commons.wikimedia.org
      Наймоторошнішою легендою Невицького замку є оповідь про Погань-діву. Дехто із дослідників схильний бачити у ній відголоски народної пам'яті про Ельжбету Баторі, яка намагалась продовжити свою молодість за допомогою купелей із крові молодих цнотливих дівчат («невіст»), та легендарна Погань-діва відзначилась іншим…
Догори
© md-ukraine.com
      Кажуть, коли вона тут владарювала, то не лише мордувала людей непосильною працею, де не шкодувала ні старого, ні малого, а ще й веліла до вапна для міцності домішувати молоко та яйця, які збирали по навколишніх селах. Далі наказала вона забирати у матерів грудне молоко, від чого почали голодувати, хворіти та помирати маленькі діти. Та цього Погань-діві було мало, і тоді вона почала доливати до розчину людську кров.
Догори
© Anna Bilyaeva/commons.wikimedia.org
      Зрештою, терпіння людське не безмежне. Закінчилось тим, чим і мало б закінчитися – там, де не змогли нічого зробити силою, зробили розумом та кмітливістю. Однієї ночі мешканці довколишніх сіл, які потерпали від жорстокості та свавілля Погань-діви, поприв'язували до рогів худоби тюки із сіном та запалили їх, а далі пустили череду на замок. Перелякана Погань-діва, побачивши, що хтось із факелами бере її в облогу, поспішила утекти.
      Та кара її все одно дістала: вона загинула при втечі. А тому тепер її душа прикута до руїн замку. Чи бачив її хтось із сучасних жителів сіл, що розкинулись біля підніжжя замкової гори, чи, може, зустрічався з нею хто із туристів? Ні. Про таке не розповідають. Але чи не всі випадки самогубств у прилеглому лісі чи загадкові аварії на автошляху поруч пов’язують із витівками неупокоєного духа Погань-діви.
Догори
© md-ukraine.com
      Замок і справді виглядає зловіщим. Темний камінь, чорні порожні зіниці вікон, напівзруйнований дах на донжоні… Бракує лише зловіщого каркання круків, що зграями б кружляли над руїнами.
Догори
© md-ukraine.com
      Та варто поглянути із замку на краєвиди довкола, і враження міняється на протилежне: мирні, ледь не пасторальні пейзажі сучасного села, шум річки, ліс. Небо… На тлі цього пейзажу сувора готична естетика замку сприймається по-особливому.
       Закрийте очі. Подумайте. Помовчіть. Відчуйте ці стіни, цей вітер, що гуляє поміж похмурого каміння. Вони розкажуть вам більше, ніж я…
Догори

Чарівний кам'яний стовп

© Bogdan Repetylo/commons.wikimedia.org Writer: © Liliya Musihina

      А коли спускатиметеся, обов'язково зазирніть також до ще однієї пам’ятки. На цей раз, нерукотворної. На одному зі схилів стоїть фалічний кам’яний стовп із вулканічного туфу. Повідають про його чудотворну силу впливати на жіночу дітородну функцію. Здається, у давні часи тут могло навіть бути язичницьке капище, що має відношення до продовження роду. Доводилось також чути здогадки, що колись й на місці Невицького замку було якесь культове місце прихильників прадавньої віри. Так це, чи ні – розкажуть хіба що археологи.
      А їм на це потрібен час.

Координати

Закарпатська обл.
біля с. Кам'яниця Ужгородського району