Парк імені Тараса Шевченка у Києві

      Уявіть картину: 60-ті роки ХІХ ст., величні стіни університету. Професори і студенти носять у думках світло науки, а зовсім поруч скубуть траву корови і вилежуються свині. Неабиякий контраст, правда? Мабуть, так само подумав імператор Бразилії Дон Педро, що гостював у Києві, тому почав переконувати генерал-губернатора Олександра Безака виправити ситуацію. За виправлення взявся садівник Карл Христіані і 1860 року створив чудову компанію головній будівлі університету затишний парк, який раді зникненню пасовища викладачі та студенти охрестили «зеленим» корпусом.

      1869 року влада Києва вирішила, що цар Микола І має бути не тільки на чолі держави, а й в центрі університетського парку, і невдовзі туди завітала скульптура імператора, яка уважно стежила за всім, що діялося навколо. Для того, щоб ніхто не заважав їй, у парку, який почав називатися Миколаївським, навіть з’явився поліцейський. Думаєте, Микола І довго милувався університетом? 1920 року його знесли більшовики, а 1939 до центру парку завітав бронзовий Тарас Шевченко.

      Таким був подарунок Великому Кобзареві на його 125-річчя від українців. Скульптуру митця створив Матвій Манізер. Ви знали, що за право поселити в себе пам’ятник Тарасові Григоровичу мало не посварилися найвідоміші місця Києва – Володимирська гірка, Михайлівська площа, Бесарабський ринок? Але парк переконав усіх, що скульптура буде прикрашати саме його, а згодом ще й узяв ім’я Тараса Шевченка. Сміливо, погодьтеся.

      Тарас Григорович не може відвести погляду від парку, бо той не припиняє дивувати. Тутешні дерева мають чарівні сині очі, а на дерев’яній сцені часто відбуваються яскраві концерти та вистави. Настрій Великого Кобзаря завжди покращують сміх малюків на дитячому майданчику, звук фонтану «Чорне море» і книжки з паркової бібліотеки.

      Їм допомагає чудовий оркестр, який чи не щодня тішить парк віртуозною грою. А поруч із оркестром, за спеціально обладнаними столиками, інші ігри – у шахи, шашки та доміно. До них можуть долучитися всі охочі.

      Але найбільше Тарасові Григоровичу до вподоби креативні лавочки, які недавно почали жити в парку завдяки проекту CityArt. Хвилясті, зі спинкою і без неї, у формі американських гірок і супрематичних фігур, для однієї людини і багатьох. Тарас Шевченко залюбки посидів би на кожній із них.

      Думаєте, Великий Кобзар – єдина скульптура в парку? На одній із лавочок невтомно сидить «Бабуся класична», що допомагає студентам успішно складати іспити, якщо ті торкаються її сумки своєю заліковкою. А зі скульптури «Любов-всесвіт» на перехожих щасливо дивиться незвичайна закохана пара. Також у парку живе справжній трамвайчик зі зручними дерев’яними сидіннями. Він готує смачні чай та каву, виготовляє дивовижні листівки і теплі іграшки та дарує Великому Кобзареві відчуття затишку.