• Повернутися
  • Увійти
  • Регістрация

Андріївський узвіз: творчість і... море!

натхнення, яке живе просто неба
      Іноді так хочеться до моря, правда? Здається, його хвилі змиють втому і подарують натхнення. А ви знали, що в Києві теж живе море? Не дивуйтеся, що ніколи його не бачили: море ховається від людських очей на Андріївському узвозі, але не припиняє надихати.

Колиска моря

© Konstantin Brizhnichenko/commons.wikimedia.org
      Колись море і не думало ховатися, поки на Київських горах не з’явився Андрій Первозванний і залишив хрест на одній із них. Море вирішило поступитися місцем новому місту і зникло під землею, але частина його заснула за цією горою. На місці хреста 1754 року виросла чарівна Андріївська церква. Щоб не розбудити море, яке може затопити усе навколо, Андріївська церква відмовилася від дзвонів.
Догори
© Galshka/commons.wikimedia.org
      Поки хвилі дрімали за горою, шлях, який кияни проклали через неї, почав з’єднувати старезний Поділ і верхню частину міста. Незважаючи на крутий підйом, перехожі обирали саме цю стежку. Можливо, це море надихало їх, адже в ХІІІ столітті люди почали приводити сюди ще й ярмарки. У ХVІІ столітті їх на узвозі було так багато, що губернатор Києва Дмитро Голіцин перетворив стежку на бруковану дорогу.
Догори
© Posterrr/commons.wikimedia.org
      Мабуть, і тут не обійшлося без впливу моря, як ви гадаєте? Узвозом почали їздити вози, а навколо закипіла масова забудова, яка тривала аж до кінця ХІХ століття. Усім хочеться жити біля моря, правда?
Догори

Вулиця минулого

© Zarakhovskyi/commons.wikimedia.org
      Уявляєте, минулому так комфортно на Андріївському узвозі, що воно досі не змінило помешкання. А кияни його й нікуди не відпустили б – надто вже їм до вподоби гранітна бруківка проїжджої частини та жовта цегляна бруківка тротуарів, створена за давньою технологією. Що вже казати про чавунні ліхтарі, які щовечора перетворюють узвіз на чарівну казку кінця ХІХ - початку ХХ ст.?
Догори
© Kiyanka/commons.wikimedia.org
      Також є підозри, що колись тут жив король Річард Левине серце, бо узвіз прикрашає замок у стилі британської готики в шпилястому капелюсі. Замок милується Андріївською церквою, яка не лише береже сон моря, але й захоплює дивовижною красою – небесно-біла сукня, золоті персні й сережки, сліпуче оздоблення всередині.
Догори
© Wildcatjane/commons.wikimedia.org
      Минуле не шукає нового житла ще й тому, що на узвозі дуже затишно, адже він розташований між долонями двох гір – Уздихальниці та Замкової. Андріївський узвіз навіть проклав до них чавунні сходинки, які допомагають вийти назустріч неймовірним краєвидам. Та найчастіше минуле гостює в Музеї однієї вулиці, який досконало знає історію узвозу і розповідає її надзвичайно цікаво.
Догори

Андріївський узвіз і творчість

© Brian Woychuk/flickr.com
      Думаєте, тільки минуле живе на узвозі? Воно ділить помешкання з творчістю, яка дивує своєю щедрістю. Масштабні виставки картин, щоденні ярмарки з безліччю цікавих зразків прикладного мистецтва. Творчість переконує, що ніде не мешкає стільки мистецьких робіт, як на узвозі. Це підтверджує скульптурний парк із роботами Івана Кавалерідзе – копією пам’ятника Тарасові Шевченку в Ромнах, макетом скульптури Ярослава Мудрого біля Золотих воріт, оригіналом пам’ятника княгині Ользі.
Догори
© Posterrr/commons.wikimedia.org
      Недалеко від парку красень Голохвастов зізнається в коханні Проні Прокопівній, і гостям узвозу іноді здається, що це не скульптура, а реальна сцена. Такої ж думки пам’ятник носові Гоголя, який любить розмовляти зі скульптурою Михайла Булгакова, що розсілася біля будинку, де раніше жив сам письменник. До речі, на узвозі колись мешкали і письменник Григір Тютюнник та художник Григорій Дяченко. Мабуть, море надихало і їх, погодьтеся.
Догори
Writer: Natalia Mandrytska

      Море на Андріївському узвозі навіть крізь сон дарує натхнення і зовсім не скупиться на нього, тому бувати тут – справжнє задоволення.

Координати

м. Київ
Подільський район