Хрещатик

      За часів Київської Русі місто теж не могло обійтися без Хрещатика. Жодна територія не вміла так добре з’єднувати Поділ, Верхній Київ і Печерськ, який тоді був селищем і не претендував на звання частини міста. А також де, як не в цій долині, щедро прикрашеній лісом, кияни могли влаштовувати полювання? Уже ніхто не відповість, що дало цьому місцю ім’я Хрещатик: нитки долин, якими воно було перехрещене, чи хрещення киян, що відбувалося поблизу.

      Хто б міг подумати, що долина перетвориться на вулицю завдяки місту Дубно? 1797 року воно подарувало місцині свій ярмарок. З’явившись на Хрещатику, базарні ятки показали приклад будинкам, і першим, кому пощастило тут поселитися, був палац поміщика О. Головинського, а за ним, мало не побившись, зайняли свої місця ще понад 100 споруд.

      Звісно, вас не здивує те, що кожна київська будівля мріяла народитися на Хрещатику і вважала себе гідною головної вулиці. Звісно, щастило далеко не всім. 1876 року тут побудували Міську думу, яка зайняла ще й шматочок теперішнього Майдану Незалежності. Крамниці на першому поверсі будівлі щороку дарували міській скарбниці 30 тисяч рублів, підтверджуючи важливість свого розміщення на Хрещатику. А пункт лікарських чергувань працював тут цілодобово. У Російській імперії такого більше не було, уявляєте?

      Ви пам’ятаєте, що ярмарок допоміг Хрещатику стати вулицею? 1882 року тут, мов знак вдячності, побудували будинок купецького зібрання. А 1912 року Хрещатик торкався неба завдяки майже 70-метровому «хмарочосові» – 12-поверховій будівлі. Вона була першою в Російській імперії, хіба ви сумнівалися в цьому? До речі, електричний трамвай, який наприкінці ХІХ ст. почав їздити Хрещатиком, теж був першим у царській Росії.

      Ви помітили, що Хрещатик випереджав багатьох? Уже 1872 року вода потрапляла до квартир його жителів через труби. Невдовзі будинки вулиці мали ще й телефонний зв’язок. А вечори Хрещатика були оздоблені світлом електричних ліхтарів, які працювали аж до півночі.

      Радянська влада принесла Хрещатику втрату майже всіх його улюблених будівель – знищила їх під час Другої світової війни. Зате, попрощавшись із німецькою окупацією, відбудовувати вулицю взялися чи не всі мешканці Києва.

      Відомі архітектори кілька років боролися за право проектувати новий вигляд Хрещатика. Пощастило А. Добровольському. 1955 року вулиця стала 1,3-кілометровою і значно ширшою, ніж раніше, вражала квітучими свічками чарівних каштанів. Ви знали, що завдяки Хрещатику Київ зробив каштани своїм символом?

      Зараз стільки людей люблять гуляти Хрещатиком, що на вихідних вулиця проганяє автомобілі, аби відвідувачі вільно ходили нею. Дні незалежності України наповнюють Хрещатик військовими парадами і яскравими маршами вишиванок. Фестивалі та велопробіги не бачать ідеальнішого, ніж на цій вулиці, місця для себе.

      Революція Гідності теж не могла обійтися без Хрещатика, який чи не першим кинувся будувати барикади. Тут знаходили надійний притулок людські потоки, намети і національна символіка, спалахували мільйони переможних ліхтариків і струменів вогонь лютневих подій 2014 року.