• Повернутися
  • Увійти
  • Регістрация

Володимирська гірка

Місце щедрих подарунків
      Київ – місто, по вінця повне шуму і швидкості. Ця парочка дихає тут на вільні груди і з гідною захоплення легкістю підкорює майже все, на що кидає оком. Уявіть здивування шуму і швидкості, коли їх не пустила на свою територію Михайлівська гора. Блискавична парочка сприйняла це, як нечуване нахабство, а гора загадково посміхнулася – вона готова підкорятися тільки князеві Володимиру.

Ключ до бунтівного гірського характеру

© Nick Grapsy/commons.wikimedia.org
      Окрім шуму та швидкості, знайти підхід до Михайлівської гори намагалася і міська забудова, яка щедро сипала солодкі обіцянки. Думаєте, подіяло? Вільна київська вершина довго була порожньою, доки тут не з`явився пам`ятник Володимиру Великому, її доброму знайомому ще з часів Київської Русі. Уявляєте, про вигляд скульптури князя сперечалися найвищі установи Російської імперії, але найгарячішим учасником дискусії був Микола І.
Догори
© Andrii Kyivskyi/plus.google.com
       Восьмикутний п`єдестал для пам`ятника, спроектований П. Клодтом, плив до Києва аж із Калуги. Бронзова статуя князя, створена В. Демутом-Малиновським, дісталася до гори кіньми з Петербурга. Талановиті скульптори додали до пам`ятника святому Володимиру ще й барельєф, який детально розповідає про хрещення Русі. Як ви гадаєте, вільна гора прийняла давніх знайомих? Не просто прийняла, а навіть почала називатися «Володимирською гіркою». Це сталося 1853 року. До речі, пам`ятник Володимиру Великому – найстарший із київських скульптур.
Догори

Щедрі подарунки князеві

© Roman Andriiashik/commons.wikimedia.org
      Тільки подумайте, пам`ятник святому Володимиру так припав до душі киянам, що вони не лише проводили час у компанії князя, а й подарували йому чудовий парк, у якому вишили орнаменти квітів і зелені, широких доріжок, затишних терас і гостинних сходинок. Жителі міста не забули додати до цього плетива золоте сяйво ліхтарів.
Догори
© Nick Grapsy/commons.wikimedia.org
      Не думайте, що з появою парку кількість подарунків вичерпалася. 1863 року з Володимирською гіркою зустрівся міський меценат В. Кокорєв. Він вирішив, що паркові бракує витонченої альтанки, і зробив усе для того, щоб вона тут з`явилася. Благодійник навіть не уявляв, що приніс подарунок не лише князеві, а й багатьом закоханим, адже мрійлива альтанка дуже личить їм.
Догори
© Veronika Tishchenko/commons.wikimedia.org
      Але найбільше, мабуть, потішила Володимира Великого ілюмінація – кияни щоночі наповнювали світлом сувору бронзову красу князевого хреста завдяки газовим ріжкам, а зараз роблять це за допомогою прожекторів.
       Вам цікаво, як «Володимирська гірка» віддячила киянам? Вона не відмежовувалася від людей огорожею і не вимагала оплати за своє відвідування, на відміну від інших парків.
Догори

Зростання любові до парку

© Andrew Butko/commons.wikimedia.org
      У киян і «Володимирської гірки» склалися чудові стосунки. Письменник К. Паустовський зустрічав тут кожну весну, а І. Нечуй-Левицький не уявляв жодного дня без парку. Мешканці міста залюбки блукають гіркою, бо тут для них заховані приємні сюрпризи – то привітна лавочка, що змушує забути про міську динаміку, то дивовижна скульптура, яку можна довго розглядати, то хвостата білочка, що викликає справжній захват.
Догори
© Karolina Pavlovskaya/plus.google.com
      Парк має безмежні запаси солодкої вати, морозива, ритмічного стукоту копит поні, на яких можна покататися, і чудових екскурсій на паровозиках. Також сюди варто приходити по враження від неймовірних краєвидів, адже Дніпро і його лівий берег показують паркові свою найяскравішу красу.
Догори
Writer: © Natalia Mandrytska

      Парк «Володимирська гірка» відкритий для кожного, хто сюди завітає. Він зовсім не схожий на задумливу порожню гору, якою був колись, правда? Усе – завдяки скульптурі Володимира Великого, яка не може не викликати симпатії і бажання бачитися з нею якомога частіше.

Координати

м. Київ
Володимирський узвіз, 1