Будинок із химерами

      Уявляєте, ніхто не вірив, що В. Городецький здійснить свій задум: ні Банкова, ні кияни, ні його друзі, з якими митець навіть побився об заклад. 1901 року схил скоса дивився на подвійний фундамент та незнайомі Києву бетонні палі. Архітектор вирішив, що будинок найкраще житиме, якщо буде бетонним. В. Городецькому знову не повірили, бо тоді ніхто не будував бетонних споруд у Києві.

      Але 1903 року цю недовіру наповал убила новенька будівля, 3-поверхова з боку Банкової і 6-поверхова з боку теперішньої площі І. Франка.
      Споруда химерна не тільки тому, що стоїть на крутому схилі. Архітектор, який обожнював полювання, посадив на фасаді будинку казкових тварин та птахів.

      Тут орел б’ється з левицею, русалки осідлали риб, крокодили і жаби плавають між велетенським лататтям, суворо поглядають антилопи і носороги, а хоботи слонів допомагають стікати дощовій воді. Усіх цих звірів В. Городецький уполював у відомих міланських скульпторів Еліа і Еудженіо Саля, які залишили біля деяких тварин свої автографи.

      Уявляєте, В. Городецький хотів здавати химерну будівлю в оренду, але не втримався і поселився в одній із квартир зі своєю сім’єю. Архітектора можна зрозуміти: споруді він подарував біломармурові сходи, стінам і стелям кімнат – затонулі кораблі, скульптури диких звірів та екзотичні рослини. Риби підробляють тут люстрами, а морське дно слугує вестибюлем. Митець не уявляв інтер’єру споруди-химери без мисливської зброї та трофеїв, які здобув на полюванні – шкур і рогів тварин. Груби митець змусив не просто давати тепло, а й дивувати яскравими малюнками.

      Жителям будинку можна по-доброму заздрити: їхні квартири були 8-10 кімнатними, а по сусідству мешкали винні погреби. Та квартиранти, крім вина, пили і свіже молоко: В. Городецький подбав про хлів для корів, що був поруч із будівлею-химерою.

      Будинок із химерами митець втратив через свою химерність: віддав чимало грошей захопленню африканськими сафарі, і будівля стала власністю Київського товариства взаємних кредитів. Думаєте, споруда розгубилася? Спочатку вона давала житло професорам і акторам, згодом лікувала тварин, через деякий час – радянських чиновників.

      Лікарське приладдя не дуже бережно ставилося до стін будівлі, і на знак протесту вони вкрилися тріщинами. Після реконструкції 2004 року споруду шанобливо використовують для підписання важливих президентських угод, найурочистіших подій і, звісно, яскравих екскурсій для всіх охочих.