Палац-садиба в Качанівці

      Здогадайтеся, скільки відомих постатей залишили автографи качанівському палацові. Можете не вірити, але їх – понад 600. М. Врубель, М. Костомаров, П. Куліш, В. Забіла. Звісно, це – не кінець списку. Один із дубів на території садиби колись допомагав М. Гоголю вперше читати перед публікою «Тараса Бульбу». Палац – співавтор картини І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», а композитор М. Глінка радився зі спорудою, коли писав оперу «Руслан і Людмила».

      До речі, садиба так захопилася думками про оперу, що створила романтичний павільйон і прикрасила його медальйонами, розписи на якому дуже схожі на сюжет «Руслана і Людмили». А Т. Шевченко не просто тричі відвідував палац, а й посилав до нього в гості свою картину «Катерина». І нерозділене кохання, що трапилася в житті видатного українського поета, розгорілося саме в Качанівці.

      Уже маєте припущення, чому стільки знаменитостей бували в садибі? Грізні леви біля її входу підказують, що будівля манила величною красою, адже ще у ХVІІІ столітті за вказівкою першого власника качанівського урочища П. О. Рум’янцева-Задунайського архітектор М. Мосцепанов зібрав разом цеглу, мармур, кольорове скло, дуб і червоне дерево, щоб вони створили чарівну двоповерхову будівлю в класицистичному стилі.

      Не просто будівлю, а цілий комплекс споруд: вишукані флігелі, один із яких пишається стрункою вежею, дивовижні павільйони і навіть амфітеатр. Звичайно, така краса не могла обійтися без парку, який не думав поступатися розкішшю спорудам, тому поселив на своїх 560 га 12 ставків та унікальні дерева – оксамит амурський, катальпу, птелею та інші.

      Ви знали, що ця розкіш приваблювала не тільки людей, а й відомі та рідкісні речі? У палаці жили козацькі клейноди і похідний сейф, гетьманські універсали, предмети побуту І. Мазепи, С. Палія і шабля Б. Хмельницького! Завітати в Качанівку їх майстерно переконував один із власників садиби, меценат і колекціонер В. Тарновський-молодший. Скажіть, як не послухати таку людину?

      Уявляєте, В. Тарнавський настільки захопився колекціонуванням, що опинився на межі розорення і 1897 року попрощався з палацом. Будівлю радо придбав цукровий магнат П. Харитоненко, який вважав її красу значно солодшою за цукор. Такої ж думки – і Парафіївський цукровий завод, що з 1846 року складає палацові чудову компанію і щодня тішить його око ефектною димовою трубою та старовинним обладнанням, яке залишилося ще з часів, коли завод був лідером у виготовленні цукру.

      У палаці теж нічого не змінюється. Самовар і зелені фарфорові тарелі ще з ХІХ ст. розповідають про своїх власників і гостей, які уважно оглядають кімнати з картин. Розкішні парадні сходи з піщаника діляться, що колись ними забороняли ходити слугам. В одній із кімнат відпочиває після дороги дерев’яна валіза на колесах. Ви думали, що валізу на колесах винайшли в ХХ ст.? У Качанівці вона живе ще з ХІХ-го.