• Повернутися
  • Увійти
  • Регістрация

Старовинний Тернопіль

Мандри в часі і просторі
      Тернопіль – місто, яким хочеться довго і неспішно блукати наодинці з собою. Ідеш просторою доріжкою, що веде від центру. Насолоджуєшся ледь чутним гомоном міста. І раптом перед тобою, немов із-під землі, виростає ошатна романтична будівля. Внутрішній голос чомусь наполегливо твердить: зупинися тут бодай на кілька хвилин. Але навіть на думку не спадає, що цій споруді вже майже півтисячоліття.

Початок подорожі

© Vasyl Bavdys
      Так, це – Тернопільський замок. Час, історія, а подекуди й людська байдужість не дозволили йому зберегти свій колись могутній вигляд. У ХVІ-ХVІІІ ст. тут проходив південно-східний кордон Польського королівства, тож кому, як не Тернопільському замкові, доводилося брати на себе удари численних нападників?
Догори
artwork by Napoleon Orda
      Спочатку – майже щорічні атаки турків і кримських татар. Згодом, у ХІХ ст., росіяни, щойно ввірвавшись до Тернополя, перетворили замок на казино і місце гучних гулянок. А в ХХ ст. вони двічі повністю руйнували його – під час Першої та Другої світових воєн. Уціліли хіба що нижні стіни укріплення, товщина яких сягає більше 4 метрів.
Догори
© Buran/commons.wikimedia.org
      Над ними виросла нова, майже сучасна будівля. Але вона разом із місцями, що її оточують, має якусь незбагненну силу, що піднімає тебе, як пір’їнку, і несе в тільки їй відомому напрямку.
      Кидаєш ще один погляд на замок і йдеш далі. Наступна зупинка – «Єлисейські поля».
Догори

Мандрівка до Парижу і не тільки

© Vasyl Bavdys
      Що-що? «Єлисейські поля»? Ні, це не помилка. У Тернополі справді можна на якийсь час потрапити до Франції. Надто вже схожі хвилясті пагорби та алея з задумливими скульптурами на центральну паризьку вулицю. І хоч вони не мають 2-кілометрової довжини, зате тут багато місця для усамітнення і мрій. Навіть якщо поруч – чимало людей, що теж із задоволенням гуляють та загадують бажання біля «Серця любові» і «Дерева щастя». Тут немов ділишся думками з минулим.
Догори
© Vasyl Bavdys
      Можливо, тому, що на цьому місці було Підзамче – найдавніша заселена частина Тернополя. Люди жили тут аж до середини ХХ ст. Ходили до найстарішої в місті церкви Воздвиження Чесного Хреста, що існує ще з ХVІ ст. А коли Тернопільський став був у занедбаному стані і без води, садили в ньому городину і цілі сади. Зараз став тішить довжелезним плесом, запрошує покататися на теплоході і щороку влаштовує всесвітній чемпіонат із водно-моторного спорту.
Догори

У минуле чи в майбутнє?

© Vasyl Bavdys
      Завжди складно зрозуміти, куди хочеться більше: у минуле чи в майбутнє. Найстаріша частина Тернополя дає змогу потрапити і туди, і туди. Повільно йдучи набережною, бачиш міст, бильця якого вкриті замками закоханих. Романтична атмосфера бере тебе за руку та веде на Острів закоханих.
Догори
© michaelecaine/plus.google.com
      Його дерев’яні лавочки, затишна альтанка і плакучі верби, здається, дихають коханням. Кажуть, на цьому острові можна зустрітися зі своїм майбутнім. Щоправда, якщо поруч – кохана людина. Дивлячись разом у воду, побачите, що на вас очікує. А також тут чудово проводжати сонце і милуватися жовтою водяною лілією, що розцвітає в червні.
Догори
© Denis Andr/plus.google.com
      Потрапити в минуле допомагає парк «Топільче» навпроти ставу. Уже на початку минулого тисячоліття тут існувало давньоруське поселення Сопільче. Про це нагадують дерев’яні фігури богів древніх слов’ян, створені блискучим лемківським скульптором І. Мердаком. Також у парку є Козацький острів, де так приємно занурюватися в часи козаків завдяки дерев’яним та кам’яним вежам, валам, справжнім козацьким змаганням і фестивалям.
Догори
© Boris Mavlyutov/commons.wikimedia.org Writer: Natalia Mandrytska

      Мандрівка закінчується. Тебе, мов хвилею, викидає на берег звичного часу і простору. А найстаріша частина Тернополя готова знову подарувати незвичайну подорож – варто тільки захотіти.

Координати

Тернопіль