“Дубно”

    На завжди гамірній центральній магістралі Дубна Луцька брама видається величною і самотньою одночасно. Зараз повз неї з шумом і швидкістю мчить автотранспорт, а колись брама не пропускала до міста жодного небажаного гостя. Західний бік Дубна, віддалений від боліт та річки Ікви, потребував особливого захисту. Тому тут, перед земляним валом, 1623 р. збудували рідкісне для українських територій укріплення-барбакан. Схожі на нього – Луцька і Татарська брами – є тільки в Острозі. Тривалий час до Дубна можна було дістатися лише підвісним мостом, що проходив через Луцьку браму, або підземеллями, які вели від неї до замку.

    Але у ХVІІІ ст. зникла потреба в її оборонній ролі, і поруч пролягла дорога. Брама стала місцем засідань масонської ложі «Досконала таємниця», які проводив власник міста Михайло Любомирський. У ХХ ст. тут була німецька в’язниця, де розстріляли багатьох інтелігентів, підприємців та підозрюваних у причетності до УПА. Радянська влада розмістила в укріпленні адміністративні установи. Зараз браму поступово реставрують, а вона наполегливо виконує роль незмінного охоронця міста.

    У давнину Дубно мало не одну споруду-оборонця. Поруч із Луцькою брамою місто захищав костел Непорочного Зачаття Діви Марії монастиря бернардинів. Він з’явився завдяки князю Янушеві Острозькому, який підтримував Берестейську церковну унію і запросив до Дубна ченців-бернардинів. Побудову храму фінансували власники міста князі Любомирські, впливові князі Франковські та Іллінські. Вони були поховані в підземеллях костелу.

    Святині довелося кілька разів змінювати обличчя. З приходом до міста влади Російської імперії князь Михайло Любомирський відмовився виконувати наказ про побудову православної церкви. Тому православні богослужіння почали проводити в костелі бернардинів, знищивши його католицьку символіку. На початку ХХ ст. храм ненадовго став католицьким жіночим монастирем, а в радянські часи – швейною фабрикою. Зараз тут розміщується парафія Миколаївської церкви (ПЦУ). А бійниці та 5-поверхова дзвіниця храму, що колись була дозорною вежею, нагадують про його нелегке і незвичайне минуле.

    1846 р. Тарас Шевченко мандрував Заходом України. Їдучи з Почаєва до Острога, він завітав до древнього Дубна і згадав про це у своїй повісті «Варнак». А майже через півтора століття, у 1991 р., в Дубні з’явився один із найцікавіших у світі пам’ятників Тарасові Шевченку. Жителі міста, коштом яких він був створений, присвятили пам’ятник приїзду Великого Кобзаря до Дубна.

    Талановитий майстер Л. Бизюк виготовив 3 скульптури, в яких ти впізнаєш молодого Тараса Шевченка, сивого кобзаря, що грає на кобзі, і маленького хлопчика. Одні вважають, що ці постаті втілюють 3 періоди життя митця – дитинство, молодість і зрілість. Інші переконані, що вони відображають зустріч Тараса Шевченка з кобзарем і його поводирем. Скільки б не було версій і яка з них не була б правдивою, цей пам’ятник точно варто побачити, завітавши до Дубна. До речі, з часів Революції Гідності і до сьогодні він – неофіційне місце пам’яті про тих, хто загинув за мир і щасливе майбутнє України.

    Дубно відвідував не тільки Тарас Шевченко, а й російський імператор Олександр ІІІ. Виголошуючи вітальну промову під час відкриття Тараканівського форту 1890 р., цар пообіцяв, що профінансує будівництво православного храму в місті. Він виконав свою обіцянку. Але неуважні царські розпорядники надіслали кошти не в Дубно, а в Дубляни (зараз – село Рівненської області). Мешканцям міста довелося споруджувати храм самостійно. Місце обрали поруч зі знищеною дерев’яною церквою Святого Іллі, яку заснували князі зі знаменитого роду Острозьких. Будівельні роботи закінчилися 1908 р.

    Свято-Іллінський собор (ПЦУ) стоїть навпроти пам’ятника Тарасові Шевченку, але його струнку п’ятикутну вежу видно ще за кілька кілометрів звідси. Щоб центральний вхід храму вів на вулицю Данила Галицького – головну магістраль міста – його розмістили з північного, а не з західного боку. А всередині кожен охочий матиме змогу торкнутися мощів ігумена Почаївської Лаври Іова та Святих Києво-Печерської лаври Миколи Святоші, Лаврентія Затворника і преподобного Еразма.

    У Дубні є ще один оригінальний пам’ятник, який нізащо не варто оминати. Це – пам’ятник Жабі. Велетенська ропуха з’явилася в центрі міста 2011 р. завдяки ініціативі колишнього мера Дубна Леоніда Дудка. Її виготовив скульптор Володимир Шолудько, поєднавши керамічний полімер і пластик. Створення і встановлення нестандартного пам’ятника обійшлося у 22 тисячі гривень. Ці кошти надали місцеві підприємці.

    Жаба є втіленням заздрості і жадібності. «Хто в душі мене не має, того я не задушу», – сказано в написі на постаменті пам’ятника. Його творці сподіваються, що Жаба переконуватиме всіх, хто проходитиме повз неї, попрощатися зі своїми не найкращими рисами. Окрім напису, на постаменті пам’ятника – кілька чоловічих облич. Вони нагадують жителям Дубна деяких місцевих чиновників…

    Бароковий стиль, оригінальний шатровий купол і відчуття, наче от-от відбудеться щось незвичайне – такою запам’ятовується велика синагога в Дубні. Це – одна з найбільших у Східній Європі синагог. Зараз вона стоїть зачинена і чекає на реконструкцію. А з часу побудови синагоги в ХVІ ст. і до початку ХХ ст. тут збиралася на богослужіння найчисельніша єврейська громада Волині. Тут співали дитячий і дорослий хори, які з радістю запрошували в синагоги всіх сусідніх міст.

    Завдяки товстим стінам і бійницям синагога виконувала роль оборонного укріплення. Храм постраждав під час нападу на Дубно військ Богдана Хмельницького 1648 р. Його відбудова відбулася у ХVІІІ ст. завдяки активній підтримці тодішнього власника міста князя Михайла Любомирського. На знак вдячності вхід до синагоги прикрасили його гербом та ініціалами. Після артилерійських обстрілів під час Першої світової війни на синагогу чекала чергова реконструкція. А в роки Другої світової війни навколо храму було створене гетто, звідки вивезли і вбили більше 12 тисяч євреїв.

    Від костелу Святого Яна Непомука затишні вулички з елегантними кам’яницями кінця ХІХ – початку ХХ ст. поведуть тебе до серця міста – майдану Незалежності. Це – колишня площа Ринок, найдавніша в місті. На початку ХVІ ст. Дубно отримало Магдебурське право, і на площі закипіла торгівля. А у ХVІІІ ст. сюди перенесли зі Львова знамениті контрактові ярмарки, на які приїжджали торгівці зі всіх сусідніх країн. Це на тривалий час зробило Дубно найбагатшим містом Волині. На майдані Незалежності помилуйся старовинними будівлями – тут вони особливо колоритні. Обов’язково сфотографуйся біля знака «Я люблю Дубно». Посидь у милому затишному скверику, з якого просто не захочеться нікуди йти.

    А якщо відвідаєш Дубно у середині липня, потрапиш на найстарший в Україні фестиваль рок-музики «Тарас Бульба». Тут починали свій зірковий шлях співачка Марія Бурмака, гурт «Ніагара» та інші відомі українські виконавці. Але не варто обмежуватися тільки майданом Незалежності. Прогулянка сусідніми древніми вулицями Кирила і Мефодія та князя Острозького буде не менш атмосферною.

    Костел Святого Яна Непомука (РКЦ) – це історія про те, як взаємопідтримка людей із різних спільнот та з різними поглядами на життя рятує. 1811 р. пожежа знищила католицький костел у Дубні. У 1817-1830 рр. тривала його відбудова. Досить велику кількість грошей – 700 польських злотих – пожертвувала єврейська громада Дубна і Луцька. А в період Другої світової війни, коли фашисти масово знищували євреїв, настоятель костелу Станіслав Кузьмінський видавав єврейським дітям свідоцтва про хрещення, допомагаючи їм уникнути передчасної смерті.

    Костел Святого Яна Непомука, названий іменем чеського нотаріуса, священика та святого, зачаровує поєднанням романського та ренесансного стилів. Це – єдиний католицький храм Дубна. З’явився у місті ще в ХVІ ст. завдяки князеві Яну Острозькому. При ньому працювали школа та шпиталь для немічних. З приходом радянської влади костел перетворили на дитячу спортивну школу. Зараз богослужіння у храмі відновлено.

    Як можна провести час у замку? Поблукати похмурими підземеллями. Прогулюватися розкішними залами, захоплено розглядаючи давні коштовності та портрети відомих вельмож. Дубенський замок пропонує дещо інше – яскравіше і незвичніше. Звісно, тут є таємничі підземелля. І цілих два палаци з цікавою колекцією старовинних грошей, цінних художніх полотен та оригінальною мисливською залою. А також є кімната кривих дзеркал. І 3D-кінотеатр! Перегляд фільму у стінах кількаметрової товщини, яким майже півтисячоліття, – це щось особливе. Ще на замковому подвір’ї розмістилася вишукана гриль-тераса.

    Якщо захочеш відчути подих середньовіччя, відвідай експозицію знарядь тортур, одну з найбільших і найцікавіших в Україні. Або приміряй на себе роль когось із персонажів «Тараса Бульби» Миколи Гоголя під час тематичної екскурсії. А якщо виникне бажання просто помріяти, піднімайся до вежі «Беатка», з якої племінниця князя Острозького в день свого весілля вбила пострілом татарського хана. Тут, на тлі казкових краєвидів річки Ікви, почуватимешся по-справжньому добре. Враження від твердині, яку жодного разу не взяли штурмом, важко буде порівняти з будь-чим.

    Після насиченої самостійної екскурсії найцікавішими місцями Дубна захочеться підкріпитися. Чому б не зробити це, не виходячи з замку? Заходь до затишної кав’ярні навпроти 3D-кінотеатру і продовжуй своє перебування в середньовіччі. Чи не перше, на що звернеш увагу – це креативна дерев’яна люстра в формі старовинної скрині. У кутку – справжній камін, у якому в холодну пору року приємно потріскують дрова. На стінах – зображення епізодів із життя в середньовічні часи.

    Присідай на зручний кований стілець і замовляй філіжанку запашної кави. І навіть не думай не спробувати тут цукерки ручної роботи. Грильяж із журавлиною, чорнослив у білому шоколаді чи диня в чорному? Обирати тобі. «Кав’ярня у Замку» стане яскравим і смачним штрихом мандрівки до Дубна.