“Луцьк”

    Звідки почати прогулянку Луцьком? Звичайно, з замку Любарта (або Луцького замку). Кажуть, його побудова в ХІV ст. була подарунком коханій князя Любарта – Агрипіні. Мабуть, князь не підозрював, що його замок стане подарунком і для тисяч туристів.

    Піднятися на майже 700-літні стіни, розглядати древній Луцьк із височенної В’їзної вежі, постріляти з лука та арбалета, вирушити на нічну екскурсію – замок дає нагоду зробити все це. А також тут розміщений єдиний в Україні Музей дзвонів. Стільки старовинних дзвонів одночасно тобі точно не доводилося бачити. А поруч – Музей книги з давніми виданнями і першими друкарськими верстатами. І завітай до Музею «Технології минулого» з рідкісними античними та середньовічними механізмами.

    Зрештою, хіба не цікаво побувати в місці, куди 1429 р. з’їхалися усі монархи і єпископи (із усією челяддю то було близько 15000 чоловік!) і вирішували долю Європи? Отож заходь до замку під звуки сурми, що зустрінуть тебе, і відкривай його для себе.

    Він нагадує найкращі епізоди вінчань із європейських фільмів. Височенні стелі, вишукані колони, довгий прохід між рядів, яким іде наречена в чарівній сукні. Кафедральний костел Святих Петра і Павла (РКЦ) був створений у ХVІІ ст. Автор проекту храму – відомий італієць Джакомо Бріано. До кінця ХІХ ст. костел належав єзуїтам. У радянську епоху тут розміщувався Обласний музей атеїзму. Зараз відбуваються богослужіння і концерти, під час яких звучить неймовірна органна музика.

    Велич білих стін храму ніби притягує незрозумілою силою, а всередині почуваєшся по-особливому піднесено. Але це ще не все. Під костелом тягнуться кількаповерхові підземелля. Тут була в’язниця, ховалися жителі Луцька під час воєн, є могили перших князів міста і блукають привиди ченців костелу. Хочеш спуститися в підземелля? Замовляй екскурсію в касі замку Любарта.

    Червоний дах, ковані ґрати на вікнах і романтичні ліхтарі. Цій одноповерховій кам’яниці на вулиці Драгоманова більше 200 років. У ній розміщена аптека-музей, що не припиняє працювати з середини ХІХ ст. Тут виготовляли ліки і продавали мінеральну воду, яку видобували зі свердловини поруч із аптекою. Сюди сходилося чи не все місто, щоб придбати надзвичайно смачну воду з фруктовими сиропами з Палестини і Німеччини.

    Препаратами з цієї аптеки лікували Лесю Українку, що жила неподалік у 1890-1891 рр. Зараз майже нічого не змінилося. В аптеці виготовляють рідкісні дерматологічні ліки. А всі охочі мають змогу побачити, якими були аптеки 100, 200 і навіть 500 років тому. На полицях шаф ХІХ ст. – старовинний аптечний посуд, ступки для виготовлення порошків, мірні циліндри, ваги, пристрій для виробництва супозиторіїв. Також ти побачиш старовинні телефон, друкарську машинку, касовий апарат і фармацевтичні посібники з безліччю давніх лікарських рецептів.

    Височенний шпиль лютеранської кірхи в Луцьку видно ще дорогою до замку Любарта. Дивлячись на неї, відчуваєш: небо зовсім поруч. На початку ХХ ст. царська влада вирішила покращити стан сільського господарства Російської імперії з допомогою німців, відомих своїми успіхами в обробці землі. Опинившись далеко від рідного дому, німецькі колоністи всією громадою створили кірху, яка робила відстань не такою помітною.

    Кірха стала одним із головних лютеранських храмів Волині. У роки Першої світової війни в її підвалі працював шпиталь, у якому врятували безліч хворих на тиф. А вже на початку Другої світової війни німці покинули Луцьк і кірху, до якої більше не повернулися. Їх змусив це зробити договір між радянським і німецьким урядами. Зараз кірха – храм євангельських християн-баптистів, які реставрували її. А невеличка лютеранська громада проводить богослужіння в сусідньому Будинку пастора.

    Про будинок Миколи Голованя можна розповідати нескінченно, тому найкраще побачити його на власні очі. Його часто порівнюють з будинком із химерами в Києві, але власник категорично не погоджується з цим.

    Будинок Миколи Голованя, історія якого почалася понад 30 років тому, не схожий на жоден інший. Його оточують більше 500 кам’яних скульптур, створені в різних стилях. Вони скрізь – на даху, фасаді, подвір’ї, паркані і за парканом. А поруч із уже готовими – чимало незакінчених. Скульптор, хоч йому вже за 70, продовжує творити кам’яні дива. Вони прикрашають не тільки його будинок, а й домівки сусідів і центральний міський парк.

    Микола Головань – почесний громадянин Луцька, талановитий майстер і надзвичайно цікава людина. Радо поспілкується з тобою, розповість багато цікавого, дозволить прогулятися подвір’ям – майстернею просто неба. А, можливо, і сам проведе захопливу екскурсію.

    Пішохідна вулиця Лесі Українки – це місце, де романтичний настрій межуватиме з інтелектуальною насолодою та здивуванням. Ти будеш гуляти між колоритними кам’яницями ХІХ-ХХ ст. з елегантними вежами і кованими балкончиками, під шум фонтану і звуки атмосферних пісень вуличних музикантів.

    Тут так добре мріяти, присівши на одну з безлічі зручних лавочок. Читатимеш рядки з віршів Лесі Українки на фасадах будинків. Зустрінеш бронзового місцевого поета-шістдесятника Костя Шишка, який кавує в затишному скверику. І міні-скульптуру князя Любарта. А в арці одного з двориків побачиш настінну мозаїку зі… старих синтезаторів, клавіатур, мишок, моніторів і дисків.

    Колись вулиця Лесі Українки була стратегічним Києво-Брестським шосе, місцем 8 храмів та одного з перших у місті ярмарків. Тут починалася територія середньовічного Луцька. А зараз вона – улюблене місце лучан і гостей міста, яке зачаровує з першого кроку.

    На вулиці Лесі Українки є чудове місце для того, щоб поїсти. Це тематична ресторація «Бравий Швейк». Вона присвячена головному персонажеві твору відомого чеського письменника Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка». Біля входу до закладу тебе зустріне скульптура бравого вояка. А всередині чекають атмосфера ресторанів Австро-Угорської імперії, романтична напівтемрява, м’які диванчики, оригінальні ілюстрації з твору про Швейка на стінах.

    Швейк обожнював пиво і мав вишуканий смак. У ресторації, присвяченій йому, тебе пригостять сортами пива, які подобалися бравому вояку, і його улюбленими ковбасками. А також – стравами за рецептами Ярослава Гашека. І навіть їжею, яку готувала для цісаря Австро-Угорщини Франца-Йозефа І його коханка.

    Ще тут виготовляють незрівнянні фірмові настоянки і є окреме суші-меню. А вечорами звучить атмосферна жива музика.

    У кафедральному соборі Святої Трійці (ПЦУ) здається, ніби опиняєшся в інших часових рамках. Можливо, тому, що тут зберігся неймовірної краси іконостас ХІХ ст. А на подвір’ї храму – кладовище того ж періоду. До речі, тут похований Іван Десницький – луцький окружний суддя і батько українки, яка стала принцесою Сіамського королівства. Вона переконала своє сіамське оточення, що їсти виделкою зручніше, ніж паличками, і відкрила для нього морозиво як смачні ласощі.

    Собор був збудований у ХVІІ ст. на місці першого католицького храму Луцька. Тривалий час належав католикам. Після входження міста до складу Російської імперії почав підпорядковуватися православним.

    Зараз собор – головний православний храм міста. Тут відбуваються не тільки типові богослужіння, а й літургії для дітей. Ти будеш у захваті від співу хору «Оранта» в соборі: він зачарував слухачів у багатьох країнах і став переможцем численних міжнародних конкурсів.

    Якщо надворі буде сонячно, спробуй визначити час за допомогою сонячного годинника «Парад планет» на проспекті Волі. Але на тебе чекає не просто сонячний годинник, а ціла Сонячна система. Подібної немає більше ніде в Україні та Європі. Це – 8 кам’яних планет Сонячної системи з Сонцем у центрі. На кожній планеті вказана відстань до Сонця.

    Цю незвичну скульптурну групу встановили 2012 р. і присвятили Дню міста, який святкують 25 серпня. Її вартість склала майже 50 тисяч доларів. Якщо прийдеш до сонячного годинника ввечері, станеш свідком цікавого флешмобу або ефектних вуличних танців, які тут часто влаштовує місцева молодь.

    Ще одне атмосферне місце Луцька – проспект Волі. До ХVІІІ ст. воно не входило до міської території, а було головним шляхом на схід від Луцька. Згодом тут розташувалися єврейські та караїмські квартали. А в радянську епоху теперішній проспект став центральною вулицею міста і був названий на честь Володимира Леніна.

    Зараз проспект Волі – це вишукані 2- і 3-поверхові будівлі з червоними дахами в стилі вже рідкісного для України сталінського ампіру, затишні бруковані тротуари, милі лавочки. Тут ти зустрінеш аж дві пари будинків-близнюків, які стоять навпроти один одного. Поруч із ними – елегантний центральний корпус Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

    Також на проспекті є будинок, де мешкав відомий математик Михайло Кравчук. Він був учителем славнозвісного авіаконструктора Сергія Корольова, а його дослідження з математичної статистики сприяли створенню першого комп’ютера.

    Вони століттями висіли у старовинних храмах по всій Волині. Вислуховували безліч молитов, дарували умиротворення і надію цілим поколінням людей. У музеї волинської ікони зібрали понад 600 ікон ХVІ-ХІХ ст. А також – давні Царські ворота, скульптури ангелів і святих. Багато з них реставровані, але деякі експонуються в незмінному вигляді. Вони викликають по-особливому теплі враження і, здається, зберігають енергетику людей, що дивилися на них сто і більше років тому.

    Музей був заснований 1993 р. на честь другої річниці Незалежності України. Його найголовніша пам’ятка – Холмська чудотворна ікона Божої матері, створена в ХІ ст. Це – одна з п’яти найцінніших чудотворних ікон Київської Русі. Її прикрашають рушники, вишиті на початку ХХ ст. Кожен охочий має змогу залишитися з іконою наодинці. Масові паломництва до неї відбуваються щороку у вересні.

    Зоопарк – ще одне місце в Луцьку, яке варто відвідати. Він не дуже великий: займає територію 4,2 га. Але, побувавши в луцькому зоопарку, розумієш: тут живуть не тільки тварини та птахи, а й любов і турбота. Мешканці звіринцю, яких більше 300, мають чудові умови для проживання – багато простору і вдосталь їжі. Тому вони веселі та активні. Так цікаво стежити за тим, як стрибають жваві мавпочки, грається миле ведмежатко чи плавають кумедні пелікани. А крім них, у зоопарку ще є тигри, леви, карликові барани, олені, єнотоподібні собаки, лебеді, папуги і не тільки.

    Тут зробили все для того, щоб відвідувачам було комфортно і затишно. Кілька чистих ставків, зручні доріжки, багато лавочок, а влітку – ще й гамаки. Також зоопарк – це оригінальна дитяча зона відпочинку, яскраві екологічні квести, незвичні святкування Міжнародного дня дітей, Івана Купала та багатьох інших свят.