“«Золота підкова» і король – друг козаків”

    Ренесансний замок незвичної овальної форми, найстаріша фортеця Львівщини. Майже 700 років притягує захоплені погляди з 50-метрового пагорба. Управителем замку якийсь час був батько Богдана Хмельницького, що отримав славнозвісний хутір Суботів від власника фортеці Я. Даниловича. У палаці побачили світ два польські королі. Літнього дня 1629 року, коли замок атакувала страшенна гроза, тут народився Ян ІІІ Собеський. 1640 року в фортеці з’явився на світ Михайло Корибут Вишневецький, за правління якого Україна отримала часткову незалежність.
    Затишний парк біля замку створив Ян ІІІ Собеський для своєї дружини Марії Казимири – француженки, яка потрапивши в Польщу служницею королеви Марії Луїзи, підкорила серце майбутнього короля. Катівня у підземеллях гарантує появу мурашок на шкірі. Із зал довго не відпускають найбільша в Україні колекція дерев’яних скульптур, роботи знаменитого Й. Пінзеля, меблі ХVІІ-ХVІІІ ст., ікони, картини. А коридорами крадеться привид А. Жолкевського, який через нерозділене кохання до гордої Марціани, тітки Яна ІІІ Собеського, покінчив тут із собою.

    Не пропустіть нагоди скуштувати страви, які подавали до столу Яна ІІІ Собеського, в одному зі ста найкращих ресторанів України. Він до вересня 2020 р. знаходився у загадковому підземеллі Олеського замку (зараз ресторан змінив свою локацію та знаходиться за 10 хв. пішої прогулянки від замку). Дубові столи, витончені світильники, лицарські обладунки і зброя занурюють у романтичне галицьке середньовіччя, яке надійно охороняють кам’яні стіни більш ніж 2-метрової товщини. Тут готують їжу лише з продуктів, які існували в ХVІІ-ХVІІІ ст., не використовуючи помідори, баклажани та інші овочі, що з’явилися вже в ХІХ. Пікантні наливки, куплені у «Гридниці», змусять ще довго тепло згадувати про це місце. А також тут можна перевтілитися в середньовічну даму або справжнього лицаря всього за «лайк» у «Фейсбуку».

    Він був одним із найрозкішніших у Європі, але пережив чимало пожеж і руйнувань. Незважаючи на це, Підгорецький замок не втратив краси та незвичайності.
    Власником будівлі був Ян ІІІ Собеський. На згадку про його цілковиту перемогу над турками тут зберігалися ворожий намет та інші трофеї. Згодом палац належав магнату і поетові Вацлаву Жевуському. Шляхтич створив тут музей, у який приїжджали відвідувачі зі всієї Європи. Його син Северин був алхіміком, шукачем скарбів і вважав своїм оберегом мармуровий стіл, що тріснув, коли на нього поклали новонародженого Яна ІІІ Собеського. Він узяв за дружину молодшу за себе на 40 років красуню і через страшенні ревнощі замурував її у стіні палацу. Відтоді тут блукає біла постать жінки.
    Поруч із палацом стоїть уже не діючий перший український готель, де жив знаменитий Оноре де Бальзак. На його стіні донині зберігся сонячний годинник. У замку бували австрійський цісар Франц Йозеф І та російський цар Петро І. А в палацовому парку, що колись належав до найгарніших у Європі, росте липа, під якою відпочивав Богдан Хмельницький.

    Його моторошна велич манить до себе якоюсь незвичайною силою. Височенний більш ніж 250-річний бароковий костел надзвичайно личить Підгорецькому палацові. Храм майже 15 років будували за спільним проектом архітектора К. Романуса та власника палацу, польського коронного гетьмана Вацлава Жевуського як усипальницю його родини. Костел надзвичайно схожий на Супергу – знамениту італійську базиліку. На аттику будівлі – фігури семи святих, яких Жевуські вважали своїми охоронцями. Їх автор – С. Фесінгер, що створив скульптури палацу Любомирських та костелу домініканців у Львові.
    Усередині костелу збереглися епітафії на честь Жевуських. Одна з них присвячена матері дружини Вацлава Жевуського, яку стратили на гільйотині разом із королевою Франції Марією Антуанеттою.
    Ви можете завітати на богослужіння до цього старовинного храму. Зараз він носить ім’я священика М. Чарнецького, який через свої відверті християнські переконання зазнав жахливих знущань радянської влади і після смерті був визнаний святим.

    Вишуканий замок ХVІІ ст., що з’явився, немов із майбутнього. Захисні мури, споруджені під кутом, збивали з пантелику нападників. У фортеці вже тоді були вбиральні, що збереглися до сьогодні, і пристрої для прослуховування. Замок належав Яну ІІІ Собеському. Поруч із ним король створив для «своєї Марисеньки» перший в Україні Китайський палац і прегарний ландшафтний парк. Тінь королеви досі навідується до них.
    Австро-угорська епоха перетворила фортецю на тюрму. Тут був ув’язнений легендарний Янусик, який очолював повстання поляків і чехів проти Габзбургів. Кажуть, йому допоміг визволитися камінь із зображенням двох вінків, схожих на обручки. Він досі лежить біля замку та може виконати і ваше бажання.
    Кімнати тут – королівські: меблі, створені за традицією ХVІІ-ХІХ ст., лицарські нагороди, майже 150 картин, серед яких – ті, що Ян Собеський замовляв на пам’ять про свої блискучі перемоги в битвах. А в підземеллі живе Львів, який зник у ХVІ ст.: прикраси древніх кам’яниць і храмів, колони, надгробки, а також – ліхтарі, якими користувалися до винайдення електроенергії.

    Якщо у вас залишиться час, обов’язково погуляйте центром 600-літнього міста-пам’ятки. Тут виникає враження, що минуле випрямляє перед тобою свої крила. На мрійливих вуличках залишився відбиток переможної ходи війська Богдана Хмельницького і частих візитів короля Яна ІІІ Собеського. Зручні лавочки на головній пішохідній вулиці пропонують присісти і досхочу милуватися фасадами затишних кам’яниць ХІХ ст. Але бруківка кличе углиб вулиці. Здається, зустрінеш там М. Шашкевича – очільника літературного об’єднання епохи романтизму «Руська трійця», що народився на Золочівщині. Або побачиш Івана Франка, який 1911 року читав свого «Мойсея» в досі збереженому будинку «Просвіти».
    Погляд довго не хоче відриватися від гордого барокового костелу, створеного у ХVІІІ ст. сином Яна ІІІ Собеського. У Воскресенській церкві, якій майже 400 років, поховані сестри короля. А серце Золочева – боярський двір зі стінами 2-метрової товщини – збудований ще в ХV ст. За нього сварилися найбагатші мешканці міста, а бояри, що жили тут, позичали гроші королю Польщі Владиславу ІІІ Варненчику.