Львівська ратуша

Довідкова інформація
    Міська ратуша у Львові – один із найвпізнаваніших символів міста Лева. З дня заснування в ній працює адміністрація. Будівля висотою 65 м заслуговує звання найвищої ратуші України. З оглядового майданчика відкривається заворожуюча панорама старого міста.

Мотивація піднятися вгору
    …Ви переглянули десятки фото львівської вежі в Інтернеті. Пообіцяли собі піднятися на ратушу, щоб подивитися на красу міста з двох висот пташиного польоту. Тепер ви тут, при вході у будівлю, де вас вітають два грізні леви з гербами міста. Піднімаєтеся східцями вгору. Так, 408 сходинок (рекордсмен по східцях :) ) – не кілька кроків, але очікуване почуття підкорення вершини перемагає. Прямуєте далі. Довкола механізма старовинного найточнішого у Львові годинника. Його деталі постійно обертаються і кожні 15 хвилин приглушено цокають.
    Ви зустрічаєте туристів, які спускаються вниз із виразом «вау!» на обличчі. У вас знову з’являється стимул докладати зусилля до підйому і, нарешті, довгоочікувані дверцята – вихід на оглядовий майданчик. Ви робите останній крок і видихнувши з полегшенням відчуваєте себе переможцем – ви це зробили!

Банальна історія
    Сьогодні перед нами не оригінальний варіант львівської ратуші – це вже четверта спроба створення резиденції для адміністрації міста. Вежі палали від пожеж неодноразово, а одна розпалася на дві частини.
    Дебютна ратуша, споруджена після отримання Магдебурзького права у 1378 році, була дерев’яною. Разом із документами магістрату вона згоріла вже через 2 роки. Врахувавши попередню помилку, жителі міста використали цеглу в якості матеріалу для будування. Нажаль, це не вберегло будівлю від катаклізмів. Останній варіант, відбудована у 1851 році ратуша, на щастя, стоїть і дотепер.

Небанальна історія або цікаві факти
    – В будні дні опівдні відкривається вікно і сурмлять трубачі. А на вихідні їх мелодія лунає щогодини з 9 ранку до 9 вечора. Коли вони закінчують сурмити, люди на площі аплодують, а трубачі – посміхаються. Традиція родом із середньовіччя, коли сурмачі мали сповіщати львів’ян після кожного удару годинника і в разі тревоги.
    – Міська ратуша була свідком усіх радісних і сумних подій. На центральній площі збиралися жителі міста для королівських церемоній, обмінятися плітками на базарі і подивитися на страту сусіда.
    – В підземеллях львівської ратуші розміщувалося одразу 5 в’язниць: 2 у вежі і 3 під нею, у викопаних колодязях.
    – Окрім резиденції магістрату, у стінах ратуші була скарбниця, ощадна каса, школа і міський архів. Уявляєте, в одній будівлі – і скарбниця, і одразу 5 в’язниць?
    – Після усіх пожеж, у ХІХ ст. львів’яни із сарказмом називали ратушу “скриня із комином”.

Європейський годинник з двометровою стрілкою
    Півстоліття тому, після виготовлення годинникового механізму можна було стати багачем. У такий спосіб і досяг успіху монах Григорій – творець львівського механічного годинника. На жаль, йому не судилося прослужити довго, гордо видніючись на вежі львівського магістрату. Після чергової пожежі на місце першого автоматичного годинника став «європеєць». Часовий механізм, виготовлений віденською фірмою Вільгельма Штілє у 1851 році, виконує свою місію і дотепер. Розміри циферблату вражають – діаметр 3 м, а велика стрілка – 2 м 15 см.

Завдання туристу: побачити коня :)
    На даху однієї з будівель площі Ринок, львів’яни з почуттям гумору намалювали коня. Не витвір мистецтва, але до настрою «плюсик».