Бережанська ратуша

    Бережанська ратуша розташована у серці міста – на площі Ринок. Ця будівля збереглась у пам’яті міста не як політичний центр чи яскрава туристична локація. Ратуша цікава тим, що в першу чергу завжди була осередком торгового та культурного життя містян. Дивлячись на старовинну споруду, розумієш, що бачиш перед собою яскраву частинку історії та сучасності Бережан.

Ратуша, в якій довго не було чиновників
    Перша дерев’яна ратуша у Бережанах постала на площі ще у ХІІ ст., й неодноразово ставала жертвою жорстоких боїв, які були частим явищем у цьому регіоні.
    Після надання Магдебурзького права у місті почали будувати більш надійну, кам’яну ратушу за кошти власниці міста Ізабелли Любомирської.
    Цікаво, що бережанська ратуша після відкриття довгий час не була адміністративним будинком, для чиновників звели споруду в іншому місці. А у ратуші працювали крамниці на першому поверсі та навчальний заклад на другому.
    Можливо, саме відсутність представників влади у ратуші й врятувала будівлю у часи Першої світової війни, коли чимало споруд на площі Ринок безслідно зникли.

Гімназія у стінах бережанської ратуші
    Другий поверх ратуші займала місцева гімназія, вихідцями з якої були письменники й культурні діячі Маркіян Шашкевич та Богдан Лепкий. Бережанська гімназія славилась високим рівнем освіти по всій Галичині.
    З часу заснування закладу у 1789 р. площа Ринок стала не лише торговою зоною, але й улюбленим місцем для дозвілля еліти міста.
    У другій половині ХХ ст. у ратуші почала працювати місцева адміністрація, а гімназію перенесли в окрему споруду. Перший поверх будівлі тоді переобладнали під музейні приміщення, але так і не встигли ними скористатись. Радянський режим вніс свої корективи: у головній споруді міста починає працювати НКВД та школа трудового навчання.

Що подивитись?
    Коли ви підійдете до місцевої ратуші, то побачите двоповерхову прямокутну будівлю, зведену у стилі класицизму.
    Над центральною частиною фасаду височіє двоярусна вежа з механічним годинником, який має 4 чорні циферблати. Цей годинник стоїть тут ще з 1925 р., відтоді, коли місто святкувало 400-у річницю з дня надання йому Магдебурзького права. Цікаво, що годинник і досі накручує щодня місцевий годинникар.
    Вежу увінчує сигнатура (невеличка башта з дзвоном всередині), що підкреслює старовинність споруди та додає їй оригінальності.
    До ратуші можна ввійти через чотири входи, що розташовані у кожній стіні фасаду. Входи оформлені у вигляді порталів із глухими колонними портиками і прикрашені ліпниною з гербами.
    На південній стороні ратуші ви побачите радянський декор – величезний термометр, який вже давно не працює, але тепер слугує житлом для горобців. Якщо ви приїхали і вже не знайшли це одоробло на бережанській ратуші – напишіть нам, порадіємо разом :).

Чим цікава споруда?
    Ратуша у Бережанах має довгу історію і входить до переліку топ-11 старовинних ратуш України.

Музеї у бережанській ратуші
    Перший поверх ратуші вміщує аж 4 музеї.

• Краєзнавчий музей, експозиція якого розповість більше про історичні, культурні та релігійні особливості цього краю.
• Музей переслідуваної церкви. В експозиції музею представлені експонати, що стосуються життя мучеників, старовинні сакральні реліквії та документи про святині тернопільського краю.
• Музей книги, створений для популяризації української книги. Експонати виставки пов’язані з традиціями книгодрукування та життям письменників західної України.
• Меморіальний музей Богдана Лепкого. Тут вам розкажуть про життя та творчість письменника, художника та культурного діяча, яким дуже пишаються його земляки.

Події у ратуші
    Ратуша у Бережанах і сьогодні є місцем активного життя міста. У її дворику організовують літературні вечори, перформанси, а другу браму через гарне затемнення використовують для показу фільмів.
    Періодично тут проводять нічні екскурсії та вогняні шоу, тематичні свята та конкурси, а декілька років тому навіть відкрили майстерню св. Миколая.

Ратуша у Бережанах сьогодні
    Зараз бережанська ратуша, навіть попри те, що є пам’яткою архітектури національного значення, поступово руйнується, а коштів на реставрацію ніхто не виділяє. Для того, щоб підтримувати нормальний стан споруди, міська влада здала деякі поміщення приватним підприємцям в обмін на косметичний ремонт фасаду та догляд за орендованою площею.