Водяний млин у Сатанові

    Однією з родзинок містечка з містичною назвою Сатанів є водяний млин. Це одне з небагатьох місць в Україні, де можна побачити такий млин у роботі. Він достатньо добре зберігся, адже робота на ньому не переставала кипіти ніколи.
    За переказами, сатанівський млин працює з 1790 р., коли його побудували представники єврейської громади Сатанова. За радянських часів перебував у власності колгоспу “Україна”.
    Зараз він навіть має статус пам'ятки архітектури місцевого значення!

Чим цікавий?

    Це один із найстаріших водяних млинів в Україні й один із останніх працюючих (їх залишилось не більше десятка). А ще єдиний на Збручі, який дожив до наших днів. У це важко повірити, але ще якихось 100 років тому в Україні водяних млинів були десятки тисяч!

Потойбічна “родзинка”

    В українському фольклорі та віруваннях водяні млини – це місця здибанки усілякої нечистої сили. Нумо пригадайте мультфільм “Як козаки на весіллі гуляли” – такого параду чортівні ще пошукати! Ось і про сатанівський млин кажуть, що колись тут було достобіса русалок, мавок, чортів, потерчат та усіляких водяників. Частенько їх місцеві бачили. Але з приходом совєтів уся нечисть чи то зникла, чи то стала ретельніше ховатися від людських очей.

На що звернути увагу

1. Погляньте на греблю, зведену для функціонування млина. Вона побудована не пізніше XVIII ст. і не є насипною, як більшість дамб такого типу. Гребля водяного млина у Сатанові складена з каміння і тому є дуже фотогенічною та мальовничою.
2. Поряд із загатою збереглася бетонна основа прикордонного знаку у вигляді зрізаної піраміди. Адже до 1939 р. по Збручу проходив кордон між СРСР та Польщею.
3. Подекуди на обладнанні млина збереглися оригінальні таблички. Наприклад, одна з них інформує, що агрегат виготовили у 1928 р. у Нижньому Новгороді на заводі ім. Воровського акціонерного товариства “Мельстрой”. Оповідають, що до 1960-х років, коли все обладнання замінили на радянське, тут працювали механізми австрійського виробництва. Кажуть, що їх потім вивезли до Росії.

   Якщо вірити місцевим переказам, ці агрегати дозволяли отримати борошно такого дрібного помелу, що все воно потрапляло до Москви, де з нього пекли хліб та здобу для кремлівської верхівки.

4. В одному з приміщень є залишки електрогенератора, тому що у 30-х роках ХХ ст. тут працювала гідроелектростанція. Електроенергію, яку вона виробляла, використовували для освітлення кордону, аби попередити втечу голодних селян до буржуйської Польщі. Після війни струм постачали у селянські хати, проте кожній родині дозволялося мати лише одну (!) лампочку.

Чому та кому варто відвідати?

1. Якщо ви полюбляєте індустріальний туризм, то вам точно сподобається.
   Адже це справжній діючий технічний музей, в якому можна застрягнути на години, спостерігаючи, як крутяться колеса, шелестять ремінні передачі, риплять вали… За день млин може перемолоти до 2,5 т зерна. Жителі зі всього Городоцького району користуються його послугами.
2. Заради неймовірних відчуттів подорожі у часі.
   Зовні кам’яний млин всередині абсолютно дерев’яний: тихенько порипує підлога та столітні поважні сходи, подекуди залишились таблички радянської доби з написами “Здесь не курить!”, а також настінний годинник “Маяк” із гирями. Масивні кам’яні жорна дивують своїми розмірами та примушують задуматися: “Цікаво, а як їх виготовляли?”. Коли млин розпочинає свою роботу, і всі механізми починають рухатися, їхні звуки створюють неймовірну атмосферу, яку годі шукати в інших місцях.
3. Тут дуже колоритне павутиння!
   Борошняний пил вкриває липкі павукові ниточки, надаючи їм білого кольору. А оскільки тенета від того втрачають свій функціонал, павукам доводиться створювати все нові та нові. І саме тому тут цілі грона павутиння. Хічкок позаздрив би таким декораціям! Тож всіх поціновувачів фільмів жахів запрошуємо сюди для екстраординарних (без перебільшення) фотосесій.

Чи можна потрапити всередину?

    Станом на 2019 р. млин є діючим. Хазяйнує на ньому Ігор Новосилецький. Працює тут зараз один на прохання свого батька, який придбав сатанівський млин після розпаду колгоспу. Помельникувавши тут декілька років, хлопець тепер відчуває механізми млина, як досвідчений водій – своє авто.
    Сатанівський млин працює тричі на тиждень: у понеділок, середу та суботу. Селяни попередньо записуються у чергу на помел свого збіжжя. Тому, якщо плануєте відвідати водяний млин у Сатанові і оглянути його зсередини, зателефонуйте Ігорю, щоб домовитись про зустріч: +38 (097) 790 20 11. Офіційні платні екскурсії він не проводить – каже, що потрібно оформити для цього дуже багато документів. Але в індивідуальному порядку, думаємо, можна домовитись.