Кременецький замок

      Науковці досі дискутують про те, коли під кременецькими горами вперше засяяло місто. Деякі з них упевнені, що блиск кременецької фортеці з’явився тут ще у VIII-IX ст., інші вважають, що це сталося в ХІ-му. Яка б версія не виявилася правильною, цей блиск точно був переможним.

       1227 року в цьому переконалися угорці на чолі з королем Андрієм ІІ, які думали, що легко завоюють крихітне місто, але були знищені кременчанами. Навіть війська хана Батия не змогли затьмарити блиск Кременця. Тоді, коли штурму монголо-татар не витримували велетенські міцні міста, захисники маленької фортеці під горами не дали кочівникам жодного шансу захопити їхню землю.

      А річкою Іквою, що тече повз Кременець, пливе легенда про перемогу дочки місцевого князя над кочівником-аваром. Чого міг хотіти ватажок дикого племені, побачивши дівчину чарівної вроди? Звісно, узяти її за дружину. Уявляєте, волелюбна красуня так не хотіла виходити заміж за чужинця, що до останнього билася з аварами і, щоб не дістатися кочівнику, стрибнула з високої скелі.

      Ще однією перемогою Кременця стала кам’яна фортеця, створена завдяки авторитетним представникам аж двох держав – королю Польщі Казимирові ІІІ та литовським князям Гедиміновичам. Ви навіть не уявляєте, як про будівлю дбали жителі міста. Мало хто бачив сторожу, надійнішу за них, та запаси води і їжі, щедріші за ті, які приносили сюди кременчани на випадок облоги. Можливо, тому замок виблискував дедалі яскравіше?

      Лише подумайте: стрілки часу щойно торкнулися XVI ст., а два широкі мости вже вели до чарівного палацу і непохитних веж кременецької фортеці.
      А згодом із замком відбулося те, чого ніхто не очікував. Його прикрасили ще один оборонний ярус і нова надбрамна вежа. Усі інші вежі стали значно вищими, ніж раніше, а навколо з’явилося таємничі підвали. Причиною цих змін стала родичка римського імператора і дружина короля Сигізмунда І королева Бона.

      Кажуть, вона не тільки була однією з найбагатших леді Європи та позичала гроші володарю Іспанії, а й полюбляла душ із крові цнотливих дівчат і ходила волосяним мостом. Хіба нападники могли сподіватися, що така жінка поступиться їм своїми володіннями? Навіть козаки на чолі з М. Кривоносом 1648 року здобули непохитну фортецю ціною півторамісячної облоги і втратою багатьох побратимів. Гора, названа іменем Бони, досі нагадує про легендарну фортецю незламними мурами, в’їзною вежею і відчуттям, що загадкова королева десь поруч.

      У Кременці варто побувати не лише задля стін дивовижного замку. Не повірите, але майже кожна місцева будівля неабияк здивує: вам часто доводиться бачити більш ніж 300-річні споруди-близнюки чи автостанцію, що колись була синагогою? А колегіум чину єзуїтів, створений у ХVІІІ ст., прикрашають унікальний бароковий купол і сходи з ліхтариками та балюстрадами. Таких не знайдете більше ніде в Україні.

      Палац К. Дзембовської – майже одноліток колегіуму, та він вражає чарівними класицистичними рисами. Готично-ренесансний Богоявленський монастир, де поховане серце С. Потоцького, поєднує форми костелу і традиційного українського храму. Будинок, де виріс Ю. Словацький і скелі, на яких він любив сидіти, майже не змінилися після від’їзду талановитого митця до Польщі. Мабуть, Т. Шевченко і Ф. Ліст, які гостювали в місті, так само захоплювалися ним.