П’яна церква в Чернівцях

      Ви любите дивувати своє оточення? Миколаївська церква, яку Чернівці охрестили п’яною, любить. Вона задоволено ловить спантеличені погляди бруківки і спостерігає за широко розплющеними очима інших храмів. І так – уже майже ціле століття. Чернівецькі вулиці навіть трохи побоюються, що будівля от-от утратить рівновагу і впаде на них, але нікуди не втікають, бо досі хочуть дізнатися, чому вона сп’яніла. А які у вас припущення?
      Можливо, храм засумував, бо на його будівництво, розпочате 1927 року, не вистачило коштів, і його довелося відкласти аж на 10 років? Чи засмутився, що невдовзі після того, як його закінчили споруджувати, почалася Друга світова війна? Або, навпаки, сп’янів від гордості, бо його головні двері виходять на найдовшу вулицю міста – Руську? Чи захмелів із радості, коли дізнався, що має брата-близнюка в Румунії, старшого аж на півтисячоліття?

      Поки чернівецькі вулиці сперечаються, яка з цих версій – більш правдива, Миколаївська церква шепоче на вушко деяким гостям, що в її сп’янінні винна команда архітекторів В. Штюбхен-Кюхнера, Й. Летнера та В. Іонеску. Серйозне звинувачення, погодьтеся. Як ви гадаєте, що мають зробити архітектори, аби їхній проект виглядав нетверезим? Створити його в стилі «бринковяну».

      Храм розповідає, що цей стиль започаткував ще в ХVІ столітті румунський майстер, який мусив замурувати в церковних стінах власну дружину, бо тільки це дало йому змогу закінчити споруду, що постійно розвалювалася. За це храм віддячив майстрові покрученими та похилими куполами, які сп’яніли від болю жінки. Ви коли-небудь чули таку моторошну розповідь? Також церква розказує, що її куполи насправді похилі не через сп’яніння, а від бажання передати поклін євангелістів Ісусові Христу. Тільки не кажіть про це чернівецьким вулицям, добре? Хай самі здогадаються.

      Не думайте, що у П’яної церкви дивовижні лише куполи. Дзвони храму також неабияк вражають. Уявіть, один із них важить 592 кг, а другий – аж 948! Миколаївська церква ставиться до дзвонів із неабиякою любов’ю, адже 1938 року вони приїхали з Трансільванії, батьківщини її далекого і ніколи не баченого брата. Інтер’єр храму теж уміє дивувати відвідувачів. Вам доводилося бачити вівтар, розташований не навпроти центрального входу, а праворуч від нього?

      Вівтар П’яної церкви понад усе хотів дивитися на схід, щоб не порушувати християнських традицій, тому йому довелося зупинитися збоку від входу.
      А ви знали, що в церкві – аж 13 вітражів? Їх створив земляк брата Миколаївської церкви – румунський художник Кірович. До речі, не один румун допомагав будувати храм, а маляр із Бухаресту П. Молда малював ікони для іконостасу церкви. Цікаво, правда?