“Еко-маршрут "Таємниці та цікавинки Таврії"”

      Інша назва – Вовчий острів, що входить до складу Азово-Сиваського національного природного парку (НПП) – відмінний варіант для початку еко-маршруту. По суті, сам острів довжиною 24 км і шириною 5 км являє собою розширене продовження Федотової коси, яка є і ландшафтним заказником, і популярним напрямком для морського відпочинку з безліччю туристичних баз.
      Практично незаймана степова природа Бирючого острова – знахідка для любителів природи і самоти. У природних умовах проживання ти побачиш благородних оленів, муфлонів, коней, куланів, зайців, лисиць, єнотоподібних собак. Любителям орнітології тут також сподобається: на Бирючому острові знаходяться гніздування фазанів, диких качок, дрохв.
      Крім природи варто помилуватися білим Бирючим маяком в південно-західній частині острова, який був збудований в 1878 р. для риболовецьких суден. Тут діяло два рибних заводи. Ну і вишенька на торті – президентська дача, побудована в 60-х рр. ХХ століття для генсека. Дача користувалася популярністю і у президентів незалежної України, включаючи передостаннього.
      Щоб потрапити на острів (слід подбати про це заздалегідь!), необхідно отримати дозвіл в адміністрації Азово-Сиваського НПП або під'їхати близько 18-ї години, коли співробітники проводять екскурсії в стилі сафарі для всіх бажаючих на власних автомобілях.

      Ботієвська вітрова електростанція діє з 2012 року. 65 вітряних турбін були придбані у найстарішого виробника – датської компанії Vestas Wind Systems AS. Жодна фотографія не передасть масштаб і велич цих вітряків: в висоту конструкція досягає 149 м, а, наприклад, довжина лопаті – 55 м.
      На Ботієвську вітряну електростанцію організовуються екскурсії – не забудь записатися на одну з них заздалегідь, і тоді ти зможеш побачити могутні вітряки не десь далеко на горизонті, а поблизу, здивувавшись їх по-справжньому велетенським розмірам. А вечірнє видовище підсвічених вітряних турбін, розсіяних по всьому горизонту, виглядає, немов величезний інопланетний корабель, що завис над землею.

      Причорномор'я – відмінне за своїми кліматичними умовами місце для таких екзотичних птахів, як страуси. Цікаво буде дізнатися, що незвичні для сільського господарства України сьогодні, 100-кілограмові пернаті мешканці ферми пару тисяч років тому були так само поширені на півдні нашої країни як, наприклад, індики. Недарма з кожним роком відкривається все більше страусиних ферм.
      Але "Страус-ЮГ" – не просто ферма, це справжній міні-зоопарк, де ти з самого ранку зможеш непогано поснідати і ближче поспілкуватися з цікавими і потішними птахами, а також подивитися на інших тварин – левів, єнотів, білок, коней Пржевальського та навіть бегемота. Чим не шматочок далекої Африки? На фермі "Страус-ЮГ" можна придбати страусине м'ясо, яйця, шкіру, яка, до речі, за своїми якостями випереджає шкіру крокодила.

      Хоч Кам'яна могила і є найбільшим в околицях гранітним відкладенням, здалеку її не помітити – навколо заповідника висаджені акуратні зелені насадження. Але щойно минеш огорожу – ти точно не пошкодуєш про витрачений час і кошти. Це – одне з найстаріших святилищ на території України, яке було сакральним місцем протягом більше ніж 15 тисячоліть! Відкрито понад 60 гротів і печер, в яких виявили тисячі петрогліфів. Розповідати про наукові суперечки стосовно виникнення Кам'яної могили було б занадто утомливо, тому наведемо тут легенду про походження Кам'яної могили.
      Колись, дуже давно, завинив перед Аллахом богатир на ім'я Богур. Покарання було суворе: Всевишній наказав наколоти кам'яних брил з кримської гори і віднести їх на берег Молочної річки. Хитрий Богур вирішив не виконувати наказ на совість і складав камені нещільно. Він поплатився за своє віроломство – коли вже наносив половину від необхідного, він послизнувся і впав у щілину між камінням. Ніхто не прийшов на виручку, і богатир загинув безславною смертю – від голоду і холоду. Аллах наказав вітрам вкрити кістки Богура піском. Татари назвали це місце "Могила, зібрана з каменю".
      Розташований поруч музей дозволить дізнатися набагато більше про це місце, ніж можна вмістити в кількох рядках нашого сайту.

      У розпал дня в степу практично неможливо обійтися без холодної води. Цілющі джерела, що знаходяться біля села Терпіння, допоможуть освіжитися. Акуратні купелі, дзюрчання найчистішої освяченої води і прохолода тінистих дерев створюють атмосферу справжнього оазису, відкритого для кожного подорожнього. Не забудь взяти з собою побільше тари, щоб запастися в дорогу смачною водою з джерел!

      Потрапити до історичного комплексу унікальної пам'ятки архітектури практично в самому центрі України – легше легкого, і ти в цьому самостійно переконаєшся, відвідавши садибу дворянського роду Попових у Василівці. Хоча від колись величного палацу залишилося лише кілька флігелів – навіть вони виглядають по-справжньому чарівно.
      З огляду на те, що зараз триває реконструкція садиби, цілком імовірно, що вже через кілька років ви можете її не впізнати. А поки – прогуляйся територією палацу, роздивись манеж і стайні, господарські будівлі, Мисливський будиночок – замок в мініатюрі. Побачити, якою була садиба Попова, можна в музеї, який розмістився в одному зі збережених флігелів. Зовнішність пам'ятки відображена на старовинних гравюрах і відтворена в невеликому макеті.

      Спілкування з тваринами ще нікому не зашкодило – пропонуємо зустрітися з ще одними жителями африканських саван. Але тепер – з куди більш грізними, ніж пернаті страуси. Олександр Пилишенко, простий місцевий житель, організував власний розплідник для левів. Притулок для хижаків переріс в повноцінний приватний домашній зоопарк, де тепер живе і безліч інших тварин. Домашня атмосфера, доглянуті ручні звірі – навряд чи в знаменитих великих українських зоопарках ти зможеш розраховувати на аналогічні враження від відвідування.

      Ближче до вечора варто відвідати урочище Лиса гора, розташоване в декількох сотнях метрів від самої Василівки. Прекрасні види заходу над Дніпром, розмірений плин води Каховського водосховища і ореол таємничості дозволять розслабитися і відпочити після насиченого дня. Тут можна і порибалити, і подивитися на старовинне скіфське городище, а на думку спадатимуть безсмертні вірші Тараса Шевченка: «Щоб лані широкополі, і Дніпро, і кручі ...» – місцеві пейзажі виглядають так, ніби саме про них писав Кобзар.

      Найстаріший біосферний заповідник на українських територіях не припиняв своєї діяльності ні на хвилину – з моменту початку роботи в середині ХІХ століття. Побувати в Причорномор'ї і не відвідати його – практично неможливо. Тисячі птахів і копитних тварин живуть в природному середовищі існування. Для огляду тварин є зоопарк, де абсолютно ручні тварини і щось смачненьке попросять, і сфотографуватися будуть не проти. Щодо смачненького, візьми обов'язково яблук-морквин і скибочки хліба, звірятка будуть вдячні, а фото вийдуть відмінними :)
      Ти зможеш насолодитися неймовірними просторами і пейзажами, які виглядають, немов морські. Так-так, ковилу, яка покриває велику частину територій заповідника, в легку вітряну погоду можна переплутати з безкрайніми морськими просторами. До речі, територія Асканія-Нова – єдина в Європі ділянка степу, не зворушена плугом.

      Олешківські піски зараз видаються вкрай цікавою пам'яткою, проте довгий час вважалися потенційним джерелом катастрофи: якби їх поширення не зупинили, на пустелю могла б перетворитися вся Таврія. Але зараз піски надійно скуті висадженим навколо них лісом. Не забудьте взяти з собою побільше рідини і захист від сонця, адже це справжня пустеля, з піщаними дюнами і барханами!

      Фортеці Великого війська Запорізького були розташовані практично по всьому Дніпру. І одну з них, Кам'янську Січ, яка в свої часи була другою за розмірами після центру козацтва, ми пропонуємо відвідати.Зараз від колись могутньої фортеці залишилися лише кам'яні гроти, в одному з яких була відновлена козацька каплиця – не пропусти їх в жодному разі.
      Хоча реконструкція Кам'янської Січі не проведена, можна простежити три основні частини давнього укріпленого поселення: площа з залишками куренів і скарбниці, передмістя, де стояли майстерні ремісників, шинок, хати, а також козацьке кладовище з могилою Костя Гордієнка. Хто знає, як саме буде проведена реконструкція, а зараз можна побачити кургани – козацькі могили, які ще не були досліджені. На Кам'янській Січі щорічно проводяться масові заходи, присвячені пам'ятним датам історії Запорізького козацтва.
      Обов'язково придивись до місцевих пейзажів – кажуть, в шумі вітру тут до сих пір можна почути слова тихої козацької думи. А якщо ти вирішиш залишитися до ночі на березі – не прогав можливості наловити раків, яких тут можна діставати майже голими руками!

      Прямо посеред таврійського степу розташувався справжній український хутір, який з самого ранку з головою занурює в активне і цікаве проведення часу. Справжні козаки порадіють можливості постріляти з лука чи навіть зі справжньої гармати, а козачки – взяти участь в гончарних або ткацьких майстер-класах. У будь-якому випадку розваги тут запропонують кожному, а веселощів точно вистачить на всіх: і на дорослих і навчених досвідом мандрівників, і на бешкетних дітей.

      Коли приїжджаєш до Скадовська, одразу розумієш, що на тебе чекає можливість відпочити. Це – це доволі стереотипне і невелике курортне містечко, яке відрізняється при цьому доволі великою різноманітністю розваг на будь-який смак. Гуляй, відпочивай і набирайся сил, сходи в дельфінарій або краєзнавчий музей, навідайся до місцевих лиманів з цілющими грязями або покатайся на колесі огляду – вибір місцевих розваг ми залишимо на твій розсуд. Але не захоплюйся занадто сильно – наступного дня на тебе чекає подорож на найбільший острів України!

      На острів Джарилгач вранці з причалу відправляються теплоходи, катери і навіть вітрильні яхти, тому обрати спосіб поїздки, як і кінцеву точку призначення, буде нескладно. Води Джарилгацької затоки в спокійну погоду відрізняються неймовірно прозорою і блакитною водою, нітрохи не поступаючись океанічним водам навколо далеких тропічних островів. Це відкрите море, і звичайно, його "якість" не можна порівняти з водою на пляжах Скадовська.
      Острові Джарилгач є заказником. Проте тут можна залишитися і на кілька днів, якщо ти візьмеш з собою намет і їжу, яка не псується швидко. Зручності на острові найпримітивніші. Назад можна буде поплисти на будь-якому теплоході. Квитки купуються одразу в обидві сторони на причалі в Скадовську.

      Джарилгач і зараз – не найприємніший для моряків острів. І тому там вже більше століття стоять два маяки. Більш старий з них, уже пам'ятник архітектури, збудований ще в ХІХ столітті. Варто зауважити, що маяк знаходиться в аварійному стані і залазити на нього не рекомендується!
      Недалеко від маяків знаходиться одне з небагатьох на цьому острові джерел з питною водою, тому якщо ти все-таки вирішиш пожити на безлюдному острові з наметом – найкраще буде зупинитися саме тут.

      Приїхати на Кінбурнську косу краще раніше, а з собою взяти запаси води та їжі – населених пунктів тут небагато. Але коса потроху стає все більш привабливою для туристів: вже зараз тут організовуються екскурсії, поїздки на квадроциклах або польоти на вертольотах. Пройдися по лісах, скупайся в морі або в Дніпровській затоці – або просто насолоджуйся місцевою природою, організувавши похід – Кінбурнська коса не розчарує.

      Але не варто сильно захоплюватися подорожами, інакше є ризик пропустити одну з найвідоміших визначних пам'яток неподалік від коси – Аджигольський гіперболоїдний маяк. Побудований він без єдиної заклепки за унікальною технологією – ця конструкція просто вражає погляд. На сам маяк зазвичай туристи дивляться здалеку, але ми дамо невелику підказку: за винагороду місцеві зможуть вас доставити прямо до нього.

      Маленьке і непримітне село Парутине біля Миколаєва, приховує поруч з собою величезне давньогрецьке місто – Ольвію. Місто було засноване в 6 столітті до н.е. – доторкнутися до історії тут може кожен! Ти пройдеш буквально по вулицях між будинків, де тисячі років тому вирувало життя греків-колоністів.
      У перекладі з грецького "Ольвія" означає "щасливий". Щасливо тут жила, принаймні, половина населення поліса, який досягав 20 тисяч осіб (друга половина за даними істориків була рабами). Місто карбувало золоті монети, забезпечувало себе продуктами харчування, торгувало з іншими античними полісами і племенами скіфів, пізніше сарматів. Експонати музею і співробітники Національного історико-архітектурного заповідника (НІАЗ) розкажуть про побут, віру, економіку і закони жителів античної Ольвії набагато більше.

      Велика кількість амфор в музеях Ольвії обов'язково наштовхне вас на думку про вино. І чому б не проїхати кілька десятків кілометрів до одного з найбільших винзаводів України – в Коблево. Не забудьте заздалегідь записатися на екскурсію з дегустацією й оцінити мистецтво наших українських виноробів. До речі, за словами істориків і археологів якість давньогрецького вина і близько не така висока, як якість вин сучасних українських заводів.

      Затока – це один з найвідоміших курортів, що відрізняється приємними цінами, спокійним морем і комфортною обстановкою, ідеальною для тих, кому не до душі галасливий міський відпочинок. Види на Білгород-Дністровську затоку тут поєднуються з відмінними пейзажами Чорного Моря, особливо на сході – спробуй прокинутись раніше і подивитись на світанок над морем, перш ніж рушити далі.

      Найбільша за своєю площею серед усіх українських фортець, Аккерманська є ще й володаркою, мабуть, найбурхливішої історії. Спочатку цю фортецю будували генуезці, потім – добудовували молдавські князі і турецькі султани. Якщо ти поїдеш сюди влітку, то з величезною вірогідністю потрапиш на який-небудь гучний і цікавий фестиваль, та й без нього екскурсія фортецею тобі, напевно, сподобається. Тут завжди багато туристів.

      Не квапся одразу до Білгород-Дністровської фортеці, якою б цікавою і значною вона не здавалася, і тим більше – не поспішай під враженнями звідти йти. Краще подивися в бік кріпосного рову – там проводяться розкопки давньогрецького міста Тіра. Роботи ведуться інтенсивно, але постійно стикаються з перешкодою – більша частина античного поліса Тіра похована під Аккерманською фортецею. Скільки незвіданого зберігає в собі ця пам'ятка, зараз доводиться тільки гадати.

      Руїни старовинних казарм в Білгороді-Дністровському не вразять своїм відреставрованим виглядом. Але цінителі архітектури обов'язково зможуть захопитися витонченим поєднанням східних мотивів з класичним російським стилем. Незважаючи на те, що ці казарми були діючими майже до розвалу СРСР, знаходяться вони в жалюгідному стані.

      Дунайські плавні й широкі неспішні води найбільшої річки Європи – Дунаю – не залишать байдужими нікого. У Дунайському біосферному заповіднику панує особлива атмосфера, яка буквально шепоче, що це – самісінький край України. Навіть сама природа тут виглядає трохи по-іншому, ніби наповнена румунським і молдавським колоритом.

      Маленька садиба в селі Петрівка, зустрічає одним з найкрасивіших палаців нашої країни. У ній поєднуються різні стилі: акуратні мінарети і просторі підземні гроти, великий купол. Залишається лише сподіватися, що на садибу звернуть увагу і відновлять її.

    Актівський каньйон – одне з місць, де варто побувати хоча б раз за життя. На рівнині, просто посеред степу – прірва незабутньої краси глибиною майже 50 м зі скелями 100-метрової висоти. Розміщена на одній із найстаріших у Євразії ділянок суходолу. Тут не буде мобільного зв’язку та інтернету. Зате будуть намет, вогнище, п’янкий запах степового різнотрав’я, якого тут майже 900 видів, і затишна тиша.

    Каньйон називають Долиною диявола. Тут тече річка Мертвовод. Кажуть, нею пливли у свою останню дорогу царі легендарних скіфів. А після однієї з битв козаків і турків вона була повністю загачена мертвими тілами. Не полінуйся прокинутися в Актівському каньйоні перед сходом сонця. Перші промені, що забарвлюють скелі в ніжно-персиковий колір – видовище, яке підкорює.

    У столиці Австрії є цікава скульптурна група, яка символізує всі континенти Землі. Камінь, що втілює Європу, привезений із Арбузинського каньйону, що на Миколаївщині. Чому саме звідти? Тому що гранітно-базальтова скельна порода каньйону має майже 4 мільярди років та є чи не найстарішою в Євразії. Арбузинський каньйон був утворений унаслідок виверження вулкану. Місцеві переконують, що він і зараз продовжує діяти: у каньйоні не буває повноцінної зими. Якщо ти приїдеш сюди в холодну пору року, побачиш, як цвітуть фіалки. Але до Арбузинського каньйону все-таки краще завітати пізньою весною або влітку. Щоб розкласти намет, вдихати цілюще повітря, насолоджуватися красою древніх скель, порослих м’яким мохом, і мальовничої річки Арбузинки, що вперто прокладає собі шлях між ними.