“Місто-фенікс Батурин”

Сучасний музей, створений у більш ніж 100-річній будівлі церковно-парафіяльної школи. Споруда зберігає свідків життя в Батурині від доби палеоліту до зруйнування російськими військами 1708 р. Кістки дитинчати мамонта, ґудзики, прикраси і побутові речі розповідають про найдавніші часи та Київську Русь. Козацькі речі і зброя, документи та мапи пам’ятають гетьманську славу в Батурині. Не можуть залишити байдужим старовинні ікони, уламки гармати та дзвону, вкриті слідами Батуринської трагедії 1708р.. Тоді московські війська вирізали до 15 тис. містян і спалили усі будівлі. Завдяки безлічі експонатів, що їх знайшли під час багаторічних розкопок, уявити життя і побут українців однієї з гетьманських столиць сьогодні видається цілком можливим.

Чарівна білосніжна будівля, створена 1803 року на кошти К. Розумовського. Храмові дали назву церкви Воскресіння Господнього, що розташовувалася на території батуринської фортеці і була знищена російськими військами 1708 року. Споруда привертає увагу рідкісним для України стилем ампір, вишуканими чотириколонними портиками і старовинними кованими дверима. Церква стала місцем поховання К. Розумовського. На могилі останнього гетьмана можна побачити оригінальний надгробок у формі піраміди і прочитати його життєвий девіз. Цей девіз можна розцінювати, як послання і пораду для всіх українців.

Вражаючих розмірів скульптурна композиція, що зібрала за одним столом 5 українських гетьманів, завдяки яким Батурин був гетьманською столицею – Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепу, П. Орлика і К. Розумовського. Оригінальну пам’ятку створили талановиті українські скульптори М. Мазур і Б. Мазур. 2009 року у День Соборності України її відкрив В. Ющенко. Зосереджені гетьмани уважно роздивляються мапу України і немов запрошують кожного долучитися до них та разом подумати про її майбутнє. Подумати обіцяють місцеві і не тільки молодята, які їдуть в день взяття шлюбу покласти квіти до пам’ятника. За дуже короткий час це стало традицією.

Архітектурно-меморіальний комплекс відбудували у 2008 р. на місці фортеці (1669-1708), знищеної російськими військами. За наказом російського царя Петра І, що бажав помститися І.Мазепі за непокору, жорстоко вбили майже усіх жителів Батурина, не пощадивши жінок і дітей. Місто палало разом з людьми у прямому сенсі. 2 листопада 1708р. страшною смертю загинуло до 15тис. людей. Споруда нагадує про стійкість гетьманської столиці оборонною стіною, трьома височенними вежами і ровом майже 8-метрової глибини. Цитадель фортеці надійно охороняє гетьманський будинок – місце, де народжувалися укази Д. Многогрішного, І.Самойловича та І. Мазепи. А в бароковій церкві на території цитаделі поховані герої і жертви, що захищали Батурин від російських військ. Звідси обов’язково варто помилуватися мальовничим краєвидом на річку із незвичайною назвою для України - Сейм.

Пам’ятка ХVІІ ст., створена завдяки гетьману Д. Многогрішному. Була місцем Генерального суду, згодом – домом сім’ї судді Василя Кочубея. Пам’ятає візити Мазепи, кохання Мотрі до гетьмана і лють В. Кочубея, що був проти їхнього шлюбу. Захоплює міцність будівлі: вона єдина в Батурині витримала російську навалу 1708р. Історико-краєзнавчий музей, що діє тут, допомагає зрозуміти гетьманські часи XVIIІст. У його підвалах живуть емоції підсудних і знаряддя тортур, а в залах – речі козаків, інтер’єри чиновників того ж XVIIІст., листи І. Мазепи до Мотрі і не тільки. А навколо будівлі росте затишний парк із 500-літніми дубами і цікавими пам’ятками.

Розкішна 3-поверхова споруда, спроектована відомим шотландцем Ч. Камероном. Її будували в 1799-1803 роках для останнього українського гетьмана К. Розумовського. Пам’ятку руйнували російські солдати, пожежі і війни. Наперекір усьому, у 2009 р. пишно відреставрований, палац відкрив свої великі двері для туристів. Неабияк приваблюють іонійські колони фасаду палацу і чарівні флігелі в палладіанському стилі. Незабутні емоції викликають кімнати: гетьманська зала має площу 81 м2, стелю їдальні прикрашають античні персонажі, люстри вагою майже по 500 кг, бронзові канделябри у формі янголів-бешкетників. У кабінеті гетьмана стоїть стіл, створений у ХVІІІ ст., а в бібліотеці – його ровесниця книжкова шафа. Очільник країни, під час президентства якого реставрувався палац, мав намір використовувати його як не столичну резиденцію.