“Тернопіль – кузня патріотизму”

Наймасштабніший український музей політичних в’язнів. Діє з 1996 р. в підземеллі колишньої в’язниці НКВС. Гнітючі камери і карцери, автентичні тюремні двері, отвори, крізь які стежили за в’язнями – атмосфера радянської катівні проймає до глибини душі. Тут ви відчуєте подих жорстокості енкаведистів і потримаєте за руку біль заарештованих. Не залишитеся байдужими, побачивши знаряддя тортур, речі в’язнів сибірських виправних таборів та воїнів УПА. Довго не захочете виходити з кімнати, де висять макети криївок: вони відкриють вам надзвичайно цікаві сторінки повстанського життя.

Центральний тернопільський майдан, який зачарує вас гармонією невпинного міського шуму і мрійливого затишку. Повітря тут просякнуте важливими історичними подіями. Пам’ятник Й. Сталіну, що розташовувався на площі в середині ХХ ст., демонтували найшвидше в Радянському Союзі. А 1990 р. тут уперше в Україні розгорнули синьо-жовтий прапор. Вам сподобається гуляти майданом, вдихаючи аромат літніх вечорів. Узимку площа потішить просторою ковзанкою. А з голубами – справжньою родзинкою майдану – подружитеся в будь-яку пору року. Вони залюбки сфотографуються з вами і сміливо їстимуть із ваших долонь.

Цінна пам’ятка другої половини ХХ ст. Вас зачарують її граційні колони, колоритна ліпнина і продумане поєднання еклектики та класицизму. Театр був одним із найвідоміших у Радянському Союзі. Про нього зняли фільм «Є такий театр у маленькому Тернополі» і транслювали по телебаченню чимало його вистав. Щороку на фестиваль «Театральні вечори» сюди з’їжджаються акторські трупи з Сербії, Польщі, Шотландії і не тільки. Загадайте бажання поруч із кулями біля входу в театр. Жителі міста називають їх пам’ятником «шарі», що здійснює мрії. А ліворуч від будівлі стоїть бронзовий пам’ятник бджолі-трудівниці.

Тут, як ніде, поринаєш в атмосферу старого Тернополя. Автентична бруківка, викладена ще за часів Австро-Угорської імперії, ошатні кам’яниці ХІХ ст. Будинок колишнього готелю «Подільський» пам’ятає С. Крушельницьку, П. Тичину, М. Рильського. Споруда обласної бібліотеки колись належала відомому адвокатові Б. Стахевичу. На знаменитій «стометрівці» живуть своєрідна тернопільська говірка і нестримна енергія файного міста: тернополяни здавна збиралися тут, щоб обговорити останні новини. А в скверику серед бульвару на вас чекають приємна «Випадкова зустріч», трибічний годинник і не тільки.

Він не схожий на жоден внутрішній дворик Тернополя: тут ви побачите естетичні веранди з витонченими колонами в італійському стилі. Дворик з’явився 1907 р. разом із будівлею польського культурного товариства «Школи людовей», яке очолював знаменитий польський письменник С. Сороківський. Згодом тут розміщувався перший тернопільський музей. Його експонати захоплювали культурних діячів зі всієї Західної України. Дворику надають ефектності колоритні дерев’яні скульптури. А креативний ресторан «Бункермуз», розташований тут, – це апетитні галицькі страви і виставки робіт відомих українських митців.

Ця пішохідна вулиця, одна з найдавніших у місті, подарує вам особливий тернопільський шарм. У її спорудах кінця ХІХ – початку ХХ ст. жили композитор Микола Лисенко та письменник Василь Стефаник. Тут влаштовував театральні вечори знаменитий Лесь Курбас, викликали овації публіки акторка Марія Заньковецька і співачка Соломія Крушельницька. Гостюючи в місті, вулицею любив гуляти Іван Франко. На згадку про це тернополяни встановили тут бронзовий пам’ятник Каменяреві. Приємний сюрприз від вулиці – алея зірок із іменами визначних жителів міста: художника І. Марчука, співака А. Підлужного і не тільки.

Ви будете довго милуватися цією пам’яткою ХVІІІ ст.: її вежі ще здалеку захоплюють розкішною бароковістю. Щоб спорудити собор, поляку А. Мошинському знадобилося тридцять років. Будівля була не тільки храмом. У ХVІІІ ст. тут розташовувалося управління Тернопільського округу, а в ХІХ ст. – перша в Тернополі гімназія. 1851 р. в соборі зустрічали цісаря Австро-Угорської імперії Франца Йосифа І. У радянську епоху тут розміщувалася картинна галерея. Поруч із храмом ви побачите пам’ятник славнозвісному єпископу греко-католицької церкви Й. Сліпому і Тернопіль початку ХХ ст., що завмер у бронзі.

Найстаріша площа Тернополя. У ХVІ-ХVІІ ст. її називали Торговицею: тут відбувалися ярмарки, на які з’їжджалися купці, циркові трупи та мандрівні музиканти зі всієї Європи. Майже до кінця ХІХ ст. на майдані розташовувався міський магістрат. Тут завжди кипіло політичне життя: утворювалися перші підрозділи армії УНР, у час Першої світової війни виголошував промову голова Тимчасового уряду О. Керенський. А в готелі «Пунчерта», що розміщувався на площі, зупинявся президент ЗУНР Є. Петрушевич. На майдані ви побачите мідний пам’ятник Данилу Галицькому і чудово відпочинете в затінку зеленого скверу.

Вузенька пішохідна вуличка, найромантичніша в Тернополі. Колись тут простягався могутній міський вал, а зараз лежить більш ніж 100-річна бруківка і височіють ліхтарі, створені за традицією ХІХ ст. З вікон та балконів кам’яниць початку ХХ ст. визирає теплий затишок. Валова – картинна галерея просто неба: щодня місцеві митці розкладають тут свої картини. Вашу увагу обов’язково приверне бронзова скульптура чоловіка у вишиванці. Це – пам’ятник Ігорю Гереті, археологу та поетові, що відкрив чимало невідомих сторінок історії Тернополя. Він немов зупинився під час прогулянки своєю улюбленою вулицею.

Міцні кам’яні стіни і привітні зелені бані – церква, збудована 1607 р., поєднує войовничість однієї з найстаріших оборонних будівель Тернополя і затишок центрального міського храму. Відомі українські князі Острозькі фінансово підтримували розвиток храму. Тут бував автор першої в Україні системи християнських догм К. Транквіліон-Ставровецький. У церкві молився Богдан Хмельницький, ведучи свої війська через місто. 1894 р. храм відвідав письменник Пантелеймон Куліш. Поруч із храмом – пам’ятник жертвам голодомору 1932-1933 рр. Зупиніться тут на хвилину, щоб залишити промінь пам’яті про трагедію.

Завжди мріяли побачити людину-невидимку? Прямуйте на вулицю Й. Сліпого. Тут, біля торгового центру «Атріум», зустрінете пам’ятник Невидимці. Поруч із ним – ще два приємні сюрпризи, автор яких – Д. Мулярчук. На східцях торгового центру стоїть дванадцятий стілець, який шукав Остап Бендер зі знаменитого роману Ільфа і Петрова. Першою на нього під час відкриття скульптури сіла актриса Ольга Сумська. Кажуть, що, посидівши на стільці, можна розбагатіти. А з каналізаційного люка виглядає бронзовий сантехнік – цей пам’ятник встановили, щоб подякувати сантехнікам за допомогу в будівництві «Атріуму».

Етногалерея «Спадок» змушує затамувати подих: тут ви побачите кількатисячну колекцію рідкісних автентичних пам’яток із Галичини, Поділля, Покуття та інших частин України. Меценати і підприємці Тарас та Ірина Демкури збирали її більше 20 років. Під час захопливої екскурсії етногалереєю можна розглянути козацькі ікони ХVІІІ-ХІХ ст., етнічні строї, прикраси та рушники, гончарні вироби ХХ ст. і не тільки. Ви зможете приміряти автентичний одяг і зробити неповторні фото, взяти старовинний стрій напрокат, придбати яскравий сувенір від відомого майстра. А діти отримають тут незабутні майстер-класи.

Найстаріший музей Тернопільської області, заснований 1913 р. Був визнаний одним із найкращих у Радянському Союзі. Майже 300 тисяч його експонатів подарують яскраву мандрівку в часі. Тут ви побачитесь із мамонтом та заглянете в землянку ранніх слов’ян. Дізнаєтеся, як виглядав Тернопільський замок після його створення в ХVІ ст. Вас зацікавлять інтер’єри селянських хат, традиційний одяг жителів Тернопілля та особисті речі відомих тернополян, серед яких є столик Соломії Крушельницької. Також музей розкаже про діяльність УПА на Тернопільщині і про жителів області, які стали героями Революції Гідності.

Тут ви залишитеся наодинці з мистецтвом і не пожалкуєте про це. Майже 10 тисяч експонатів музею, створеного 1991 р. на основі картинної галереї, змусять ваші очі бути широко розплющеними. Музейні зали знайомлять із живописом, гравюрами та скульптурами ХVІІ-ХХІ ст. Старовинні ікони та плащаниці, картини італійських, чеських, російських художників, створені у ХVІІІ-ХІХ ст. Скульптури та живописні полотна відомих українців А. Осинського, І. Пінзеля, Ф. Манайла та інших. Блискучі роботи митців із Тернопілля, серед яких – картини Д. Шолдри, знаменитого художника та реставратора.

Відвідавши це місце, ви захочете повертатися сюди знову і знову. Ресторан-музей «Старий млин» збудований із цегли часів Австро-Угорської імперії на фундаменті знищеного Другою світовою війною парового млина. Вас зустрінуть запальна українська музика і надзвичайна галицька їжа – горохівка, кармонадлі і не тільки. Але «Старий млин» підкорює ще й колекціями старовинних тарілок, сит, дощечок для прання, світлин Тернополя столітньої давнини. Ваше здивування викличуть камін у формі пивного кухля, годинник, стрілка якого рухається в протилежний бік та одна з найбільших в Україні ляльок-мотанок.

Поява цього замку 1548 р. не лише надійно укріпила південно-східні кордони Польського королівства, а й стала причиною появи на його мапі нового міста – Тарнополя. Укріплення побудував Ян Тарновський – коронний польський гетьман та граф Римської імперії. Згодом замок дістався Острозьким – найзнатнішим князям Литовського князівства. Споруду чимало разів руйнували турки, але вона постійно відбудовувалася. Свої таємниці готові відкрити вам підземелля замку. Кажуть, від них ідуть підземні ходи далеко за межі міста. А поруч із замком ви побачите цікаву скульптуру – пару бронзових лелек.

22 га приємного спокою серед височенних дерев, милих алей і принадних краєвидів тернопільського ставу. Створюючи парк у 50-х рр. минулого століття, тернополяни працювали в три зміни, щоб якнайшвидше подарувати місту зелену красу. Тут ви забудете про звичний плин часу, знаходячи нові затишні доріжки, сидячи на кованих лавочках чи дивлячись виставу театру просто неба. По-справжньому гарно на острівці «Чайка» серед паркового озера. Також тут ви зможете зайнятися спортом на вуличних тренажерах. Обов’язково покатайтеся озером на катамаранах – фантастичні емоції будуть із вами ще довго.

На місці найстарішої частини Тернополя, що мала назву Підзамче, на вас чекає крихта Франції – місцеві «Єлисейські поля». Сюди ведуть сходи-фонтан «Сльози Гронського». Цю назву вони отримали через те, що їхній архітектор зазнав переслідувань радянської влади за сміливі творчі рішення. На «Єлисейських полях» можна поніжитися на сонечку, посидіти в компанії друзів чи цікавої книги, чудово погратися з дітьми. Вам сподобається розглядати алегоричні скульптури, серед яких – «Серце любові» та «Дерево щастя». Не забудьте загадати біля них бажання. Тернополяни запевняють, що вони завжди здійснюються.

Тут, скільки сягає зір, виблискує вода. Одне з найбільших у Європі штучно створених озер площею 300 га з’явилося на річці Серет майже одразу після заснування Тернополя. Разом із замком він виконував важливу оборонну роль, а продаж риби, зловленої тут, неабияк збагачував місто. Зараз тут щороку відбувається світовий чемпіонат із водно-моторного спорту. Влітку, не вагаючись, вирушайте поплавати озером на теплоході – це подарує справжнє задоволення. Взимку відчуєте незабутній екстрим, підкорюючи льодовий покров ставу. А прогулянка набережною озера – це приголомшливі краєвиди і казковий настрій.

Це місце вважають одним із найромантичніших в Україні. Навіть дорога сюди нагадує про кохання: на бильцях моста, що веде до острова, закохані залишають замочки – символи міцності почуттів. А серед острова розташована чарівна біла альтанка, в якій часто влаштовують романтичні освідчення. Від буденної круговерті тут надійно захищають спокійне водне плесо, плакучі верби і дух міста, який, кажуть, живе на острові. Зустріньте тут захід сонця – це неймовірне видовище. А якщо ви з коханою людиною довго дивитиметеся звідси на воду, то, як переконують тернополяни, побачите там спільне майбутнє.

Найстаріший тернопільський храм, створений наприкінці ХVІ ст. Його будували як оборонну споруду. Але церква зовсім не схожа на типові храми-вежі завдяки своїй напівкруглій апсиді, традиційній для давньоруських храмів. Біля церкви розташовувалася Львівська брама, через яку турки зазвичай намагалися потрапити до міста. Тому храмові часто доводилося витримувати люті атаки. Якось постріл, зроблений дяком із церковної вежі, вбив турецького хана і врятував Тернопіль від чергового нападу. А під час ще однієї ворожої атаки над храмом з’явилася Діва Марія і захистила місто від загибелі.

Цей парк, створений 1985 р., наймолодший у місті. Але тут ви відчуєте атмосферу поселення Сопільче, що існувало задовго до заснування Тернополя: дерев’яні вежі і скульптури, традиційні українські плетені тини. Також «Топільче» приваблює чарівними струмками. А на острівці одного з озер – справжнє козацьке містечко. Вам цікаво буде поспостерігати за роботою водяних млинів. У глибині парку познайомитеся зі страусами, лебедями, ланями, що живуть у спеціальних вольєрах. Гострі відчуття отримаєте в екстрим-парку. А дітей поведіть на казкову галявину та в «Космічне містечко» – вони будуть у захваті.