Церква Різдва Христового у Тернополі

    Церква Різдва Христового – одна із найстаровинніших споруд Тернополя, унікальна пам’ятка українського Ренесансу. Збудована 1608 р.

Святиня, намолена століттями
    Середньовічне місто берегла та прикрашала дерев’яна церква. Розташована біля міських воріт, вона була святинею і притулком: там знаходили дах над головою як лицарі, так і жебраки, там вінчали закоханих і відспівували жертв епідемій.
    Її історію закінчила пожежа. Не минуло й кількох десятиліть, як на попелищі тернополяни вирішили збудувати новий храм. Кошти для святині виділили відомі меценати – князі Острозькі. Їхні імена вирізьблені у камені над церковним входом. Храм освятили на Різдво, світле свято дало йому ім’я. Кажуть, через кілька десятиліть туди приїхав помолитись Богдан Хмельницький.
    Упродовж віків храм змінювався. Кожна епоха оздоблювала його власними деталями. Хоча кожне століття забирало щось собі на згадку, значних руйнувань святиня не зазнавала, навіть вогонь світових воєн фактично оминув її.

Кам’яне диво
    Композиція церкви Різдва Христового є справжньою класикою архітектури Поділля. Стіни із сірого майстерно обробленого каменю нагадують про часи, коли світ був набагато молодшим. Здається, що трапилося диво, і просто посеред Тернополя – поміж багатоповерхівок на освітленій ліхтарями та неоновими вивісками вулиці – з’явилася споруда з минулого.
    Зі смарагдових бань, увінчаних золотими хрестами, на місто споглядають святі. Стерти з їхніх облич спокій не може ні шум машин, які проїжджають повз, ні гомін історії, від якого іноді тремтить повітря.

А що всередині?
    Затишок – слово, яким найкраще можна описати інтер’єр церкви Різдва Христового у Тернополі. Тут все особливе і наче рідне. Багато золота й багрянцю. Кожен вітраж – як фрагмент коштовної мозаїки.
    Старовинні ікони – яскраві зразки давнього українського мистецтва – створюють експозицію, гідну найкращих музеїв країни. Без сумніву, усі образи написані звичайними фарбами, якими малюють мільйони художників у різних куточках світу, але неймовірне золоте-срібне сяйво та «живі» й ніби теплі барви роблять їх особливо прекрасними.

Правдиві дива та серця із коштовних металів
    Храм став оселею для чудотворної ікони Богородиці. Її шлях чудес розпочався у XVIII ст., коли міщанин Василь Маркевич помітив на домашній іконі Матері Божої сльози. Майже через двісті років жінки, які молилися у Церкві Різдва Христового, побачили, як Богородиця з Ісусом на руках зійшла з ікони й поглянула їм у вічі.
    Люди бережуть переказ про чоловіка, який прийшов на милицях, помолився про власне зцілення й залишив милиці у храмі, бо вони йому більше не знадобилися. Крім зцілення та здоров’я, у тернопільської Матері Божої просять родинного затишку і вдалого шлюбу. Існує давній звичай залишати біля ікони речі, а згодом – коли вони пробудуть у храмі, як мінімум, сім днів – одягати їх для щастя і зцілення.
    До чудотворної Богородиці із радістю та подякою несуть відлиті з цінних металів – зцілені – руки, ноги, очі і серця. Незліченна кількість див тут відбулася. А скільки ще відбудеться!

На що звернути увагу
– У церкві Різдва Христового у Тернополі зберігаються мощі святого родом з XIX ст. – сповідника, лікаря та релігієзнавця Арсена Річинського. – На стінах храму встановлені пам’ятні знаки таким видатним діячам України: князю Володимиру, митрополитові Василю Липківському, Патріарху Мстиславу (Скрипнику), Патріарху Володимиру (Романюку).

Цікавий факт
2007 року під час заміни даху було знайдено старовинний архів парафії (метричні та адресні книги, документи із життя міста, печатки). Найстаріший документ датовано початком XVIII ст. Головною цікавинкою є те, що в архіві збереглися підписи видатних релігійних діячів: Андрія Шептицького, Никити Будки, Олександра Барвінського, Петра Білянського, Івана Бучка та інших.

Цитата із відгука відвідувача:
    «Особлива і неповторна атмосфера цього місця не залишить вас байдужими, сюди захочеться повертатися знову і знову».