Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Дубенська, 2
1638 р. з’явилася одна з перших книг церковнослов’янською мовою, за якою вчилося читати не одне покоління українців, – «Кременецька граматика». Вона була видана у друкарні при Богоявленському монастирі (УПЦ МП), заснованій в ХVІІ ст. київським митрополитом П. Могилою. Зараз храм – одна з найгарніших і найвеличніших споруд міста. Тут зберігається чудотворна ікона Божої Матері «Всіх скорботних радість». А частинки мощів святих у монастирі теплі на дотик. Ще одна несподіванка – міні-зоопарк із білочками і папугами та медові пряники і квас від черниць монастиря.
Єдиний дерев’яний храм Кременця, що зберігся після нищівної пожежі 1942 р., – Чеснохрестська церква другої половині XIХ ст. Вона була збудована в так званому волинському стилі на місці Свято-П’ятницького Запотоцького храму, поява якого датується серединою ХVІ ст. На території святині був притулок для немічних і самотніх бідних людей. Чеснохрестська церква – намолене місце з особливою теплою атмосферою.
Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Симона Петлюри, 2А
На перший погляд, це – лицарський замок. Але насправді більш ніж 100-літній цегляний будинок – Покровська (Полкова) церква. Її залишили на згадку про себе солдати Якутського полку російської армії, що наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. перебували в Кременці. Храм не оштукатурений не просто так. Він збудований у «цегляному стилі»: цегла – головний елемент декору екстер’єру та інтер’єру. У радянські часи в церкві містилися їдальня і склад, її було суттєво пошкоджено. Зі здобуттям незалежності України храм реставрували і відновили богослужіння.
Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Олени Пчілки, 6
Після того, як у ХІХ ст. Кременець став частиною Російської імперії, у католиків міста більше 20 років не було власного храму. Костел Святого Станіслава (РКЦ), збудований 1857 р., заново об’єднав католицьку громаду. Поруч із храмом з 1872 р. збереглася незвичайної краси мармурова чаша з барельєфом Діви Марії. Також біля костелу стоїть пам’ятник знаменитому польському поетові Юліушу Словацькому, що мешкав у Кременці. А всередині святині – розкішні вітражі чеського живописця, яким уже більше сотні років, і старовинний орган. У наш час костел діє.
Тернопільська обл., м. Кременець, урочище Гниле озеро (поруч із трасою М-19)
За своїми масштабами санно-бобслейна траса у Кременці не має аналогів у Східній Європі. Саме тут тренуються майбутні українські олімпійці з санного спорту. Сконструйована ще на початку 1970-х років, вона дозволяє спортсмену розвинути швидкість до 112 км/год! Найцікавіше, що спортивна база з трасою функціонує протягом цілого року. Влітку спортсмени для тренувань використовують санкоролики – сани з прикріпленими до них парами роликів. Час від часу, за помірну плату, на них дозволяють спускатися туристам-екстремалам. Кажуть, варто спробувати!
Тернопільська обл., поблизу с. Великі Бережці Кременецького району
Божа гора – священне місце, гора-останець за 13 км на захід від м. Кременець. Тут б’є джерело цілющої води, побудовано капличку й церкву. Є печера з цілющою глиною, яку паломники набирають для своїх потреб, таким чином щоразу її збільшуючи. За однією з оповідей, джерело з’явилося на місці, де Богородиця своєю стопою торкнулася землі. На горі Матір Божа оплакувала нещастя людей, що страждали від нападів татар. Впродовж всього року на Божій горі люди підносять до неба свої молитви.
Свято-Успенська Почаївська лавра – чоловічий монастир (УПЦ МП) і одна з найголовніших святинь православної України. Монастирський ансамбль височіє над Почаєвом та ще на під’їзді до міста справляє неймовірне враження. Воно лише посилюється, коли починають лунати лаврські дзвони. У монастирі їх 13. Найбільший з них важить 11,5 т і його «голос» чутно за 10 км. На території Почаївської лаври більше 18 споруд, кожна з яких – архітектурний шедевр.
Тернопільська обл., с. Білокриниця, вул. Молодіжна, 1
Білокриницький палац - один з небагатьох добре збережених на Тернопільщині. Проте він маловідомий широкому загалу. Велична будівля зведена у англо-готичному стилі, з елементами ренесансу. Палац пережив чимало змін та власників за час свого існування. Господарювали тут і князі Збаразькі, і родина Вишневецьких, і рід Радзівілів, і граф Воронін. Останній найбільше доклав руку до збереження та розбудови палацу. У 1705 р. тут побував гетьман України Іван Мазепа.
Сьогодні тут працює лісотехнічний коледж.
На сайте MD-UKRAINE используются cookie-файлы и другие аналогичные технологии. Если, прочитав это сообщение, вы остаетесь на нашем сайте, это означает, что вы не возражаете против использования этих технологий.
