Костел Св. Миколая і монастир домініканців

• У 1370 р. костел Святого Миколая зводять із дерева, а вже через півстоліття, після потужної пожежі, у якій вціліла лише ікона Богородиці, відбудовують у камені.
• Під час турецького панування він стає другою за важливістю мечеттю міста, яка призначалася для улюбленої дружини султана Махмета IV. У храмі з’являється мармуровий амвон.
• У XVII ст. костел розквітає завдяки реконструкції під керівництвом Яна де Вітте на кошти Міхала Потоцького.
• 1994-1997 р.: храм потерпає від дощів та вітрів, втрачаючи усю свою історичну красу та чарівність, бо залишився без даху, який згорів через людську недбалість.
• 1998 р.: святиню по крихтах починають відроджувати отці Пауліни, які й до теперішнього часу правлять меси у відреставрованому комплексі Домініканського монастиря.

Легенда
Кажуть, що Потоцькому з’явився уві сні Св. Миколай і сказав, що скільки коштів виділить він на реконструкцію храму, стільки його рід і житиме у добрі та процвітанні. Тому Міхал Францішек Потоцький і пожертвував 14 тис. золотом та ще 9,5 тис. злотих на орган та дзвони. Монахи-домініканці оцінили таку благодійність і на знак вдячності розмістили над кожним із 13 вівтарів, що були у костелі, герби роду Потоцьких.

• милують око відновлені елементи декору та відремонтований купол;
• потребує реставрації дзвіниця, яка нагадує красиву прив’ялу квітку, що чекає, доки її поставлять у вазу;
• не потинькованими поки що залишаються будинок Потоцьких та східний фасад келій;
• збережений майже повністю, відновлений і живий костел Св. Миколая привертає увагу практично усіх туристів, що проходять повз нього.

1. Про турецький амвон.
   Коли турки у XVII ст. перетворили костел на мечеть, то, звісно, встановили кафедру для читання проповідей з білого мармуру. Під час реставрації храму у 2000-х роках виявилось, що цей мінбар виготовлено з надгробних плит католиків, на яких збереглись написи латиною.
2. Про підземелля і кістки.
   Реставратори ще не дійшли до катакомб під костелом. В одній із них, засипаній рештками будівельних матеріалів і камінням, зберігаються невпізнані людські кістки. За однією з версій, це можуть бути рештки непокірних радянській владі мешканців Кам’янця-Подільського, які навіки зникали у кабінетах НКВС.

1. Поєднання кількох європейських культурних стилів від готики до рококо.
   Розглядати архітектурні суцвіття різних епох як всередині, так і зовні можна більш як годину.
2. Чудові фото.
   Навіть, якщо вам не пощастить і ви не потрапите всередину, фото з вул. Домініканської на фоні дзвіниці будуть приголомшливі.
3. Знамениті реліквії:
   
   • мармуровий амвон;
   • чудотворний образ Діви Марії Святого Розарію;
   • «фонтан сліз» на території кляштору (монастиря). Його збудували на могилі дочки першого турецького губернатора міста Галіля-паші, яка померла від чуми.

     Цікаво!
     З історичних джерел відомо, що саме цей фонтан був першим на території сучасної України.

   • герби Потоцьких та ордену домініканців над входом у дзвіницю. До речі, оскільки домініканці називали себе «пси Господні», то і герб у них у вигляді собаки, що тримає в зубах факел;
   • фундаційна різьблена таблиця над входом, яка свідчить про меценатство Потоцьких.