Садиба Попова

    Садиба Попова у Василівці – це все, що залишилось від величезного палацу, який свого часу вважався одним із найбільших у східній Україні. Споруди, що дійшли до сьогодні, є лише відголосом розкішного минулого, але навіть ці будиночки виглядають, наче повноцінні фортеці. Нині це – історико-архітектурний музей-заповідник.

Як з’явився замок посеред запорізьких степів

• Імператриця Катерина II подарувала тутешні землі генералу Василію Попову після зруйнування Запорізької Січі. Полководець заснував посеред степу поселення, яке назвали на його честь – Василівкою. Його родина володіла маєтком до революції 1917 р.
• У 1864 р. його онук, теж Василь, розпочав будівництво знаменитого замку. Розкішний палац, який будували протягом 20 років, поєднав у собі північно-італійський, мавританський та готичний стилі. Садиба стала найбільшою серед садиб Східної України.

Колишня розкіш резиденції

    Двоповерховий палац, 5 веж та усі господарські споруди повністю звели з цегли (адже В. Попов володів аж трьома цегельними заводами).
    Між спорудами розкинувся чудовий сад, який переходив у лісовий масив. Він тягнувся аж до Лисої гори.
    Всередині резиденція також була помпезною: бальний зал, картинні галереї, скульптури, колекція зброї, обсерваторія і навіть власна електростанція та метеостанція. Все це вважалося фантастикою серед простого люду, а у маєтку Попових втілювалося у життя.

Чому зараз на місці замку «садиба»?

    На початку Жовтневого перевороту, передчуваючи загрозу, спадкоємець маєтку С. Попов поспіхом вивіз із маєтку цілий вагон найкоштовніших речей (і, як виявилось, недарма). Книги, картини, скульптури, етнографічні колекції, які залишилося в комплексі, розграбували і знищили більшовики. Навіть дерев’яні господарські прибудови порубали на дрова.
    У 1934 р. радянська влада вирішує побудувати місцевий культурний центр і, звісно ж, кращих матеріалів, ніж стіни вишуканого палацу, не знайшлось.
    У 1989 р. споруди, не зруйновані часом та варварами, намагаються терміново врятувати і через 4 роки садиба Попова у Василівці отримує статус музею-заповідника.

Як провести час у садибі Попова?

1. Милуємось архітектурою
       Звісно ж, вцілілі споруди – це лише мала крихта колишньої величі. Та навіть за цими будівлями можна зрозуміти, наскільки грандіозним був маєток.
   • Стайні – найбільша споруда замкового комплексу, оточена високими зубчастими мурами. Сьогодні на цьому подвір’ї організовують відкриті виставки.
   • Оглядова вежа (донжон) – єдина вціліла башта серед 5, які колись прикрашали комплекс. Донжонами називали останній прихисток феодалів під час нападу на їхні маєтки.
   • Західний флігель – одна з найкрасивіших будівель, в якій жила челядь. Чепурну споруду, прикрашену гостроверхими баштами та зубчастими стінами, ще з часів побудови прозвали англійським замком.
   • Східний флігель прикрашений зубчастим фронтоном та розкішними арковими воротами. Через них свого часу в’їжджали почесні гості.
2. Відвідуємо музей
       Північний флігель дещо скромніший, ніж його сусіди, можливо, саме тому він зберігся найкраще. Всередині споруди знаходиться музей садиби Попових.
       У скромному музеї є три невеликі кімнати. У залах ви побачите стенди з історією маєтку, раритетні фотографії та листівки зі старовинними зображеннями села, картини місцевих художників, залишки речей із палацу та макет оригінального замку.
3. Слухаємо екскурсовода
       Експонати можуть здатись вам нудними, але цінність музею не у бездушних речах, а в тому, яким дивним чином вони оживають у розповідях екскурсовода.
       Працівники музею розкажуть трагічні історії руйнування головної пам’ятки села, легенди про маєток та його господарів, а може й відкриють флігелі, в які зазвичай доступ закритий.
4. Мандруємо підземеллям
       У 2017 р. у садибі Попова у Василівці проводили розкопки. Під час них знайшли справжні таємні кімнати. Місцеві жителі розповідають про цілі підземні тунелі, в яких люди переховувались під час війни.
       Кажуть, що в одному з них заховались дворяни, які були у палаці під час наступу більшовиків. Слуг до тунелю не пустили, тому один із них, бажаючи помсти, забив вхід до підземелля дошками. Після цього крики та благання ще довго доносились від замку.
       Зараз таємничими підземними кімнатами проводять атмосферні екскурсії при свічках.
5. Цікавимось місцевими легендами
       Кругла вежа посеред двору, схожа на башту Рапунцель, це єдина вціліла частина палацу. Самотня триярусна споруда також має свою історію.
       За переказами, в гості до Ю. Попова приїхала грузинська князівна Олена Іракліївна. Господар вирішив показати їй обсерваторію, яка знаходилась у найвищій башті. Повертаючись із неї, Юрій зупинився, щоб зачинити двері, а княжна, перечепившись об свою сукню, покотилась крутими сходами і розбилась.
       Старожили розповідають, що привид жінки у білому і досі бродить на тому місці, де колись був замок.

Цікаво:

• Для того, аби збудувати розкішний маєток, В. Попов витратив майже 2 т золота.
• Щоб оцінити масштаби колишнього комплексу, прогуляйтесь збереженим фундаментом будівлі.

Що кажуть туристи

    За відгуками відвідувачів садиба ще недостатньо відреставрована, проте має дуже гарний потенціал і постійно покращується. Радять замовляти екскурсію – з нею набагато цікавіше. А для найменших відвідувачів оглядова вежа нагадує казковий замок принців і принцес.