“Запоріжжя – виробничий центр України”

Розпочнеться подорож Запоріжжям з відвідування музею одного з найважливіших заводів міста, який і до цього дня випускає двигуни для літаків і вертольотів. Наприклад, для Мі-24, Мі-28 та Ка-32, через що Росія тепер фактично не може виробляти таку техніку. А в холі музею розташовано макет найбільшого авіаційного двигуна в світі, призначеного для славнозвісного Ан-225 «Мрія» – літака за найбільшою вантажопідйомністю в історії людства. Музей техніки імені Богуслаєва – нинішнього президента заводу, продемонструє вам історію розвитку продукції заводу, а також зрозуміло і просто пояснить принципи роботи складних механізмів, якими є авіаційні силові установки, а наостанок – здивує колекцією ретро-мотоциклів.

Як ми вже казали, будь-яке місто – це люди. І автолюбителі з клубу «Фаетон» створили найбільший музей ретро-техніки в Україні. Його експозиція постійно поповнюється вкрай раритетними і цікавими автомобілями, що ретельно реставруються і доводяться до ідеального стану. Так, в їх числі можна знайти як «Крайслери» і «Шевроле» з лімітованих партій, так і звичайні «Копійки» і «Волги» серійного виробництва. Майте на увазі, що всі машини головної експозиції, є повністю робочими і часто приймають участь у виставках і конкурсах по всій Європі, доїжджаючи до них на своїй ході.

Якщо попередні музеї охоплювали проміжок історії трохи більший за століття, то тепер ви зможете побачити творіння рук людських, вік яких налічує тисячоліття. Принаймні – вони будуть представлені на одному з численних стендів запорізького музею зброї, що був створений на основі приватної колекції власника. Зараз в ньому міститься більше 6 тисяч оригінальних експонатів, які продемонструють історію зброї від кам'яного віку до сучасності – в експозиції представлено як звичайна, так і вкрай екзотична зброя різних народів світу: від щита з панциру черепахи, яким користувалися філіппінські аборигени до бельгійського перстню-револьверу.

Одна з візитних карток Запоріжжя, ДніпроГЕС відома кожному жителю країни. Адже це – найбільша з дніпровських гідроелектростанцій, яка на момент свого будівництва, що тривало п'ять років з 1927 по 1932 роки, була найпродуктивнішою на всій території материка. Переживши два підриву – спочатку радянськими, потім – німецькими військами, вона встояла і була відновлена. Зараз по греблі пролягає одна з найважливіших запорізьких доріг, а на самій гідроелектростанції організований музей, присвячений її історії. Музейна екскурсія дозволить вам подивитися і на сучасний турбінний зал.

Запоріжжя було місцем, де збиралися майстри, ремісники та митці з найдавніших часів. Ще скіфи прикрашали Хортицю і її околиці своїми відомими кам'яними фігурами – скіфськими бабами. І розбавити індустріальний маршрут зможе відкритий музей-лапідарій. Розташований на території острова Хортиця, він дозволить вам краще ознайомитися з творіннями однієї з найдавніших культур на території України. Тут представлено більше ніж сотня експонатів, які зможуть розповісти не лише про ритуально-культурні скіфські традиції, але й про знаряддя праці цього народу.

Козаки також мали в собі жилку майстрів-виробничників. Про це може красномовно розповісти створений ентузіастами музей «Чайка», названий так на честь знаменитих козацьких човнів. За легендами, козаки були справжніми майстрами мореплавства. Так, козацькі чайки могли з легкістю долати найнебезпечніші дніпровські пороги – центральна водна артерія України в стародавні часи вважалася вкрай непридатною для судноплавства. Інша ж легенда свідчить, що козаки створили перші в світі підводні човни для війни з Османською імперією, яка встановлювала заслони на Дніпрі.

Запоріжжя може похвалитися ще й двома унікальними в світі мостами. Кожен день по ним проїжджають тисячі автомобілів і десятки поїздів, і мало хто знає про трагічну історію їхнього творця, ім'я якого навіть не було згадано Сталіним у подяці будівельникам після того, як Борис Миколайович Преображенський був репресований. Ці мости були б нічим не примітні, якби не цікавий факт – залізничне полотно на них розташовується над автомобільним шосе, а не навпаки, як це зроблено на більшості інших світових мостів.