Єзуїтський колегіум у Кременці

    Збудований у 1743 р. у стилі пізнього бароко з елементами рококо, колегіум нагадує палац. Щоб оцінити його велич сповна, найкраще піднятись на Замкову гору, звідки споруду видно, мов на долоні.

Хто зводив Єзуїтський колегіум у Кременці?
    Архітекторами колегіуму були два Павли: Павел Гжицький, відомий у ті часи зодчий-монах, який, до речі, проектував й одну з церков Почаївського собору, та італійський майстер Паоло Фонтана. В результаті був збудований красивий ансамбль, що складався з костелу, навчальних корпусів та житлових приміщень. Він формував східну сторону ринкової площі Кременця.
    Зводився комплекс на кошти родини князів Вишневецьких для ордену єзуїтів протягом 12 років (1731-1743).

Солідна alma mater
    Єзуїтський колегіум у Кременці довгий час вважався найпотужнішим освітнім осередком Правобережної України. Свого часу тут навчалось чимало відомих людей, серед них і поет Юліуш Словацький.
    У колегіумі діяли астрономічна обсерваторія, метеорологічна станція, гарно обладнані мінералогічний, зоологічний, нумізматичний кабінети.
    Але найбільшою гордістю колегіуму була старовинна бібліотека короля Станіслава Августа, що налічувала майже 35 тис. екземплярів. Її придбав спеціально для закладу Тадеуш Чацький. Зараз ці книги зберігаються у Національній бібліотеці України ім. Вернадського як окрема структурна одиниця.

Що варто подивитись: головні принади колегіуму

1. Центральною і найвеличнішою фігурою комплексу є, звісно, костел святих Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки, збудований за типом базиліки з характерним бароковим куполом. Збереглась майже уся зовнішня оздоба стін. Фасад пофарбовано у тепло-жовтий, кремовий та білий кольори, які гармонійно поєднуються і надають костелу святкового вигляду.
2. До костелу прилягають з обох сторін дво- та триповерхові навчальні корпуси та монастирські келії. Вони з’єднані із костелом коридорами, що давало можливість потрапити із келій на службу, не виходячи на вулицю.
3. Яскравою особливістю комплексу є сходи, вимощені великими кам’яними плитами, з бароковими, ніби ажурними перилами та прикрашені кам’яними ліхтарями у стилі рококо. Сходи оточують велику терасу перед костелом. Вони ніби перший яскравий експонат у музеї просто неба.
       Оскільки від часу свого заснування і донині будівлі колегіуму завжди використовувались з освітньою метою, то можна тільки уявити, яка кількість студентів пройшла цими сходами за більш ніж 200 років!
4. Не менш цікаво буде прогулятись внутрішнім двором колегіуму єзуїтів у Кременці та роздивитись зблизька масивні стіни навчальних корпусів, пройтись під арковими склепіннями чи навіть зайти всередину приміщень (тут розміщуються навчальні корпуси місцевого гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т. Шевченка).

Кілька туристичних цікавинок вам у дорожній наплічник ;)

• Зараз у приміщенні костелу знаходиться Преображенська церква ПЦУ. Там регулярно відбуваються богослужіння, тому доступ у храм є вільним. Цікавим є те, що під храмом є підземелля і там розміщується так звана зимова церква, у якій теж правлять служби, в основному у холодну пору року. Під час ремонтних робіт у нижньому храмі було знайдено поховання. Швидше за все, ці рештки належали монахам-єзуїтам чи священнослужителям.
• Під час будівництва єзуїтського колегіуму у Кременці для нього створили дуже хорошу дренажну систему, що берегло стіни від руйнувань, але у радянські часи прямісінько перед комплексом збудували меморіал слави, майже повністю зруйнувавши дренаж колегіуму.
• Старожили переказують, що посеред внутрішнього двору колись був колодязь, який, можливо, мав потаємний вхід у сховок, але на початку ХХ ст. колодязь закрили плитою, а сховок, швидше за все, затоплений водою через зруйнований дренаж.
• На поч. ХІХ ст. біля колегіуму заклали ботанічний сад для навчальних цілей, який функціонує донині (!).
• Зліва від комплексу знаходяться будинки-близнюки – ще одна цікава родзинка Кременця, яку варто оглянути.

    Гарного відпочинку!